Про найщасливіших людей на планеті замовте слово. Частина перша

Третій рік поспіль десятка найщасливіших націй у світі залишається в тому самому складі, і всі без винятку нордичні країни опиняються у верхній частині цього списку міжнародного Індексу щастя в сучасній історії, а очолює їх Фінляндія.

Всесвітню доповідь про щастя щороку публікує Організація Об’єднаних Націй, і вона ґрунтується на опитуваннях громадської думки Інституту Ґеллапа в понад 150 країнах Америки, Європи, Азії й Африки (якщо вам цікаво, ви можете ознайомитися з такими доповідями на вебсайті World Happiness Report). Основною метою такого опитування є формування рейтингу згаданих країн за якістю життя їхнього населення за шкалою від нуля до десяти. Уперше доповідь про щастя ООН опублікувала у квітні 2012 року. Цікаво, що на першому засіданні високого рівня цієї організації, яке відбулося другого квітня того ж року й було присвячене темі «Щастя і добробут як нова економічна парадигма у світі», головував Джігме Тінлей, прем’єр-міністр Бутану — поки що єдиної країни на планеті, де замість широко вживаного економічного поняття «валовий продукт» офіційно використовують поняття «валове щастя».

Водночас країни Північної Європи не лише є лідерами рейтингу світового щастя; рівень депресії тут також досить високий. За останніми оцінками Організації економічного співробітництва та розвитку, такі її члени, як Фінляндія, Ісландія і Швеція, належать до найбільш депресивних держав.

У чому причина такого дисонансу? Серед основних і найчастіше цитованих аспектів, які підривають довіру до рецепта щастя по-скандинавськи, називають холодні й довгі зими, нестачу сонячного світла та соціалізм. Однак варто було б надати слово людині, яка добре знайома з цією проблемою зсередини. Отже, ось що думає про це Карл-Йона Карлсон, шведський письменник і журналіст, який живе в Нью-Йорку:

«Як швед, я можу підтвердити, що наші зими жахливо нудні, а день сплати податків сильно віддає гіркотою. Але щоб зрозуміти причини високого рівня депресії серед населення скандинавських країн, усе ж необхідно копнути глибше.

Я виріс у країні, де більшості людей невідомо, що таке насильство, вони рідко замислюються про «хліб насущний» або безробіття. У наших книгарнях полиці переповнені різними посібниками із серії «Зроби сам». Ми з маніакальною постійністю оновлюємо свої кухні, хоча ніколи й нічого в них не готуємо, а до кожного нашого холодильника обов’язково приліплені кольорові наліпки «Прокидайся з усмішкою!» і «Після 18:00 без вуглеводів!».

Нам обіцяють безумовне щастя із самого раннього дитинства, і ми шукаємо його все життя у відділі «Зроби сам» або в супермаркеті кухонного обладнання IKEA.

Перелічені «зразки» розуміння щастя у шведській культурі — характерні приклади нашвидкуруч зліплених ідеологічних підходів до того, що називається «щастям» і, на жаль, уже стало нормою для інших нордичних країн, а також Сполучених Штатів Америки, розвинених держав Центральної й Південної Європи, Австралії, Нової Зеландії тощо.

Справді, відсутність явних і гострих загроз нашому добробуту (до речі, таке розуміння справжньої міри щастя для пересічного скандинавського обивателя значно коректніше) допомагає нам почуватися в цьому житті впевненіше й із певним умовним оптимізмом дивитися у своє майбутнє. Водночас ми постійно прагнемо підняти планку наших очікувань. У результаті опиняємося в центрі пастки-ілюзії, де насправді хотіли б жити!

(далі буде)