Рататуй із гарбуза, пастернаку, селери та цибулі

Про рататуй можна написати лише один раз, і цей свій єдиний раз я вже колись використав. Але хіба мав я шанс назвати цю страву якось інакше, ніж рататуй? Адже вона так на нього схожа, так нагадує мені зворушливу історію про маленького щурика Ремі та його великий талант, який усе-таки знайшов своє місце в цьому не завжди дружньому до нас світі!

Не знаю вже й чому, але я маю хронічну слабкість до цього піксарівського анімаційного шедевра. І, до речі, я зовсім недарма вжив цей гучний титул, який традиційно присвоюють картинам Гарменса Рембрандта й Франсіско Гойї, романам Курта Воннеґута й Вільяма Фолкнера, фільмам Андрія Тарковського та Федеріко Фелліні… Є в цьому, цілком незаслужено названому дитячим, мультфільмі щось таке, що, як і у випадку з великим і серйозним твором мистецтва, змушує тебе співпереживати почуттям і думкам, вкладеним у нього талановитим автором, а також хоча б ненадовго замислитися над сенсом власного життя. «Рататуй» чомусь нагадує мені «Шинель» Миколи Васильовича Гоголя або «Вогні великого міста» Чарлі Чапліна… і навіть не захопливим оповіданням, блискуче вибудуваним легко впізнаваною рукою таких різних авторів, не настроєм, що наповнює їхні твори неминучою для будь-якого великого таланту меланхолією (у «Рататуї» все це теж є), а радше моторошною життєвістю. Ти дивишся й розумієш — усе це тобі знайоме, усе це саме так, як було й у тебе, а отже, правда — Правда з великої літери. І хіба не в цьому вся різниця між тим, що ми називаємо великим, і тим, що в сучасному лексиконі підпадає під визначення «попса», «кітч» тощо.

Бачите тепер, який я сентиментальний! Досить було однієї, хоч і досить симпатичної, але нічим особливо не примітної кулінарної задумки (нашої з Юлею), щоб занурити мене в такий ґрунтовний ностальгійний «прихід».

Утім, якщо поглянути на сказане мною трохи ширше, справа була не лише в художньому боці справді добре зробленого мультфільму. Коли Юля приготувала наш перший у житті рататуй, — а готувався він суворо за рецептом месьє Ремі, — мій стан, пам’ятаю, був подібний до того, який ви бачили в одного з персонажів «Рататуя», кулінарного критика Антуана Его, після першого ж проковтнутого шматочка овочу з цієї чудової страви, а моїм захопленням і компліментам на адресу Ремі та Юлі не було меж! Власне кажучи, кращої овочевої страви я у своєму житті не їв, а за базар, якщо що, відповім!

По суті, запропонований варіант рецепта рататуя за технологією приготування мало чим відрізняється від оригіналу, озвученого Ремі. Ось тільки всі інгредієнти тут зовсім інші: замість баклажанів, кабачків, помідорів і перцю — гарбуз, селера, пастернак та цибуля; замість перцевого соусу «пеперадо» — соус із гарбузового пюре, вершкового масла, імбиру, лимона й меду.

Інгредієнти для рататуя:

• 200 г м’якоті гарбуза, нарізаної тонкими пластинками
• 200 г кореня селери, нарізаного тонкими пластинками
• 200 г кореня пастернаку, нарізаного тонкими пластинками
• 2 середні головки червоної цибулі, нарізані тонкими півкільцями
• Оливкова олія
• Сіль

Інгредієнти для соусу:

• 200 г м’якоті гарбуза, нарізаної кубиками
• 1 столова ложка свіжонатертого імбиру
• Свіжовичавлений сік і подрібнена цедра половини лимона
• 2 столові ложки вершкового масла
• 1 столова ложка меду

Приготування:

1. Нагріваємо духовку до 180 градусів.
2. Беремо рознімну форму діаметром 26–28 сантиметрів і змащуємо її вершковим маслом. Викладаємо внапуск концентричними колами, що сходяться до центру, почергово: гарбуз, селеру, цибулю й пастернак. Має вийти приблизно 2–3 шари. Кожен шар солимо й збризкуємо оливковою олією. До речі, коли нарізатимете овочі, пам’ятайте, що бажано, аби вони були приблизно однакового розміру й форми — інакше їх буде дуже незручно викладати правильними рядами.
3. Накриваємо викладені овочі фольгою й ставимо в духовку на одну годину.
4. Через годину знімаємо фольгу, змащуємо овочі оливковою олією й даємо рататую підрум’янитися.
5. Поки готується рататуй, робимо соус. Для цього відварюємо в невеликій каструльці гарбуз до м’якості. Відкидаємо на друшляк. Одну склянку гарбузового відвару залишаємо.
6. Перекладаємо гарячий гарбуз у блендер, додаємо імбир, вершкове масло кімнатної температури, мед, цедру й сік лимона. Збиваємо до однорідної маси. Наш соус готовий.
7. Подаємо рататуй теплим разом з імбирно-гарбузовим соусом.