Рис і зелений горошок по-ямайськи

Важко уявити різноманітну ямайську кухню без згадки про растафаріанство та його вплив на культуру жителів цього острова, розташованого в Карибському морі. Растафаріанство є монотеїстичною релігією, яка з’явилася в християнській культурі Ямайки 1930 року, а в «бурхливі шістдесяті» привела до відомого багатьом із вас музичного стилю регі (власне, для більшості українських обивателів наявністю регі та дредів у кращому разі й обмежуються знання про растафаріанство). Послідовників цієї віри стали називати «растаманами» або просто «раста». Однією з характерних рис растафаріанських традицій є куріння канабісу, тобто конопель або марихуани. Тому в багатьох країнах світу, де канабіс вважається наркотиком і переслідується за законом, растаманів не карають.

Основою растафаріанства є любов до ближнього й відмова від західного способу життя. Растамани називають західне суспільство «Вавилоном», а святу землю Сіон проголошують своєю первинною батьківщиною. «Батьком» своєї релігії, її богом раста вважають Раса Тафарі, відомого також як Хайле Селассіє, якого 1930 року коронували на престол імператора Ефіопії. Одним із головних ідейних попередників растафаріанства був Маркус Ґарві, якого раста шанують як пророка; сам же рух формувався за участю кількох проповідників, зокрема Леонарда Говелла. До 1997 року в усьому світі налічувалося близько десяти мільйонів растафарі. Сьогодні це число значно більше, і воно зростає переважно завдяки любові до музики регі (яскравий приклад цього стилю, його ікона — Боб Марлі) та конопель (растамани переконані, що канабіс ніяк не впливає на здоров’я людини, а навпаки, поліпшує загальний стан, дає можливість очиститися від «непотрібного» розуміння світу, оскільки «будь-якими іншими шляхами це не вилікувати»).

Багато растаманів — вегетаріанці, і саме вони привнесли в місцеву кухню безліч унікальних страв, приготованих із продуктів рослинного походження. Серед них навіть трапляються такі, що не вживають (або вживають дуже мало) солі.

У їжі раста віддають перевагу так званим натуральним продуктам і намагаються їсти те, що вони величають «італ» («природна їжа»). Зазвичай продукти для растаманів виробляють органічним способом. Багато вірян цієї релігії живуть за дієтичними законами Старого Завіту (Книга Левіта): вони зовсім не їдять свинини чи ракоподібних. Решта раста найчастіше — вегетаріанці або навіть вегани. Вони також виключають зі своєї дієти цукор і сіль (це компенсується додаванням до їжі більшої кількості різних трав і спецій). У Гані, наприклад, де послідовників растафаріанства досить багато, а м’ясо посідає важливе місце в місцевій кухні, звичайні жителі часто жартують про растаманів, що ті їдять як «вівці й козли». Водночас на Ямайці виробництво продуктів італ набуло комерційного характеру. Взяти хоча б ямайські соки: їх тут нерідко готують за растаманськими традиціями.

Типові раста намагаються не купувати продукти, вироблені не руками їхніх одновірців або невідомим виробником. У згаданому сенсі це мало чим відрізняється від єврейських кошерних і мусульманських халяльних правил харчування. Раста уникають уживання алкоголю (у крайніх варіантах растамани не вживають усього, що росте на лозі), куріння сигарет і приймання важких наркотиків на кшталт кокаїну чи героїну.

Ямайський рецепт рису й зеленого горошку — мабуть, один із прикладів впливу растафаріанства на острівні кулінарні традиції, і, мушу зауважити, далеко не найгірший. В основі смаку цієї страви лежить свята растаманська трійця — цибуля, часник і чебрець. Рис із горошком вважається однією з основних страв ямайської кухні, і його традиційно подають у ямайських домівках щонеділі разом із куркою.

У рецепті ви зіткнетеся з двома нюансами, про які я маю вас попередити:

ну, по-перше, із відомої причини ви не знайдете в ньому солі (утім, це я залишаю на ваш розсуд);

по-друге, в оригінальному варіанті цієї страви ямайці використовують голубиний горох, або каян (нерідко зелений), а оскільки в нас він не продається, ми використали для цієї ж мети суміш зеленого горошку й білої квасолі.

(на дві порції)

Інгредієнти:

• Пів склянки довгозернистого білого рису
• Пів склянки зеленого горошку (свіжого, консервованого або замороженого)
• Третина склянки білої квасолі (замочити на ніч у воді)
• 1 невелика головка цибулі (почистити й добре подрібнити)
• 2 зубчики часнику (почистити й розчавити)
• Третина чайної ложки свіжоподрібненого перцю чилі
• Пів чайної ложки подрібненого кореня імбиру
• 4 пір’їни зеленої цибулі (подрібнити лише зелену частину)
• 1 чайна ложка свіжих листочків чебрецю
• 3–4 горошини духмяного перцю
• 250 мл кокосового молока

Приготування:

1. У сотейник середнього розміру з високими бортиками кладемо квасолю й вливаємо 450 мл води. Доводимо до кипіння та додаємо ріпчасту й зелену цибулю, часник, духмяний перець, чебрець, перець чилі, а також імбир. Потім вливаємо кокосове молоко й знову доводимо всю суміш до кипіння. Накриваємо кришкою та на слабкому вогні готуємо, доки квасоля не стане м’якою, — близько однієї години.
2. Всипаємо рис і продовжуємо готувати ще приблизно 30 хвилин, доки вся рідина не вбереться в нього.
3. Після цього додаємо зелений горошок і вимикаємо вогонь. Накриваємо кришкою й даємо постояти 10–15 хвилин.
4. Подаємо до столу гарячим.
5. У нашому випадку ми готували рис і зелений горошок по-ямайськи для ямайського ж рагу з бичачого хвоста.