Що таке абсент? Частина друга

4. Абсент — старовинний напій.

Ранні варіанти абсенту (тобто алкогольного напою з полину) настільки давні, що про них навіть згадується в Біблії, а також у давньоєгипетських і сирійських сувоях. Початкові рецепти абсенту зазвичай складалися лише зі звичайного вина з додаванням полину. Його використовували для розв’язання широкого спектра завдань, пов’язаних зі здоров’ям, зокрема для лікування жовтяниці й анемії, позбавлення від менструального болю, усунення неприємного запаху з рота.

Упродовж століть абсент поступово перетворився з ліків на напій для задоволення, рецептом якого ми тепер користуємося і який називаємо абсентом у його сучасному вигляді. Перший такий абсент з’явився в аптеках Швейцарії наприкінці сімнадцятого століття. Як і в далекому минулому, тоді вважалося, що абсент знімає озноб і лихоманку, а також стимулює апетит. Хоча його лікувальні властивості значною мірою були недоведеними. Проте абсент давали французьким солдатам у період колоніального завоювання Алжиру як засіб проти лихоманки й малярії. Коли солдати повернулися до Франції, у них з’явився смак до цього напою, а невдовзі він набув широкої популярності й серед молоді.

5. Традиційно абсент п’ють із холодною водою та цукром.

Класичний метод уживання абсенту полягає у використанні крижаної води, яка крапає на кубик цукру, покладений на ложку над склянкою. Традиційно для приготування напою використовують таку пропорцію: 1 столова ложка простого сиропу та 5 столових ложок охолодженої фільтрованої води на кожні 1,5 столової ложки абсенту, швидко перемішаних. Коли ви приготуєте абсент у такий спосіб, то помітите, що прозора рідина стає молочною — це явище французи називають «луш».

6. Колись ефект абсенту луш допоміг розгадати геологічну загадку.

За хімічним складом абсент являє собою суспензію ефірних олій у міцному спирті. Після додавання води здатність спирту утримувати олії знижується, що призводить до так званого спонтанного емульгування, коли олії виходять із розчину, але не настільки, щоб зливатися й розділятися (як олія та оцет). Це створює молочну матрицю, яка розсіює світло й утворює те опалесцентне та чарівливе сяйво, яким славиться цей напій, а також пом’якшує його інтенсивний трав’яний аромат.

У 1901 році у фабрику Перно в Понтарльє, Франція, влучила блискавка, спричинивши пожежу й змусивши робітників скинути десятки тисяч літрів абсенту в сусідню річку Ду, щоб запобігти вибуху. Учений, який випадково опинився поруч, вивчав іншу річку, щоб визначити, чи живилася вона водами Ду через підземні канали. Хоча попередні спроби довести це не мали успіху, через два дні після пожежі друга річка також набула молочного відтінку, що підтвердило наявність невидимого зв’язку між обома річками.

7. Коли йдеться про коктейлі, краще менше, та краще.

Ви, можливо, звернули увагу, що в більшості рецептів коктейлів, де використовують абсент, рекомендують додавати лише кілька крапель цього напою або навіть просто злегка обполоснути ним келих. У багатьох випадках це все, що вам потрібно, щоб надати будь-якому коктейлю інтригувального трав’яного присмаку. Чудовим прикладом цього є Паддінгтон — напій із культового нью-йоркського бару «PDT» (або «Please Don’t Tell»). Це суміш рому й дайкірі з додаванням абсенту, який урівноважує фруктові нотки цитрусових і рому.

Щоб приготувати один напій, додайте буквально кілька крапель абсенту (наприклад, St. George Absinthe Verte або будь-якого іншого) в охолоджений коктейльний келих і обертайте, доки його внутрішня поверхня не вкриється найтоншою райдужною плівкою. Поставте в морозильну камеру. Потім змішайте в шейкері 50 мл рому, 15 мл вермуту, 15 мл свіжовичавленого грейпфрутового соку, 15 мл свіжовичавленого лимонного соку та 1 барну ложку апельсинового мармеладу й енергійно збовтуйте протягом 15 секунд. Процідіть у заздалегідь підготовлене купе й прикрасьте цедрою грейпфрута так, щоб олія з неї поширилася поверхнею напою.