Що таке какао-масло і чому воно таке популярне? Частина п’ята.

У Західній Африці виробляється понад половина какао-масла у світі.

Його також виробляють в інших частинах світу, тож ви можете зустріти дерева зі стручками какао в таких регіонах, як Центральна й Південна Америка, а також на Карибах. Протягом століть какао-боби збирали винятково для виробництва какао-масла. Воно є пом’якшувальним компонентом із м’яким шоколадним ароматом, який дуже часто використовують у парфумерній промисловості для виготовлення зволожувальних і поживних кремів. Із цієї ж причини какао-масло лікує й захищає шкіру, а також волосся. Воно оберігає від впливу небезпечних хімікатів із довкілля та небезпечних ультрафіолетових променів сонця.

Багато інших способів застосування какао-масла пов’язані з виробництвом фармацевтичних засобів, особистою гігієною людини й кулінарією. З часом плоди какао почали широко використовувати з лікувальною метою. За допомогою різних компонентів, добутих із них, люди навчилися лікувати кишкові інфекції та діарею, регулювати роботу щитоподібної залози, зменшувати шлункову секрецію, а також виробляти різноманітні стимулятори для поліпшення травлення. Було виявлено, що листя на деревах какао має здатність дезінфікувати рани. Боби зі стручків цих дерев застосовували для лікування діабету та інших пов’язаних із ним захворювань, а також для позитивного впливу на роботу сечового міхура й нирок.

Какао-боби стали відомі європейцям у 1502 році. Тоді Колумб і його команда виявилися першими, хто познайомився із цим чудовим продуктом. Як свідчить легенда, конкістадори виявили їх на дні каное, що належало аборигенам Нової Іспанії. Останні, як я вже розповідав раніше, використовували какао як валюту.

Корінні жителі Нового Світу в той час використовували какао-боби для приготування особливого ритуального напою. Іспанці внесли до нього власні інновації: додали цукор і спеції для підсолоджування та ароматизації гіркого какао. Отриманий продукт виявився дуже близьким за своїми якостями і насамперед смаком до сучасного шоколаду. Він набув шаленої популярності по всій Іспанії. Іспанцям удалося тримати в найсуворішій таємниці від інших європейців метод його виробництва протягом майже 100 років після свого відкриття.

Але вічно це тривати не могло, і шоколад швидко поширився рештою Західної Європи. Шоколад — тоді ще винятково у вигляді напою — з’явився спочатку у Франції, а потім і у Великій Британії. Його можна було зустріти переважно при королівських дворах і у спеціальних «шоколадних будинках», які обслуговували вищий клас аристократії. У той час какао мало репутацію потужного афродизіаку.

Ексклюзивність шоколаду зрештою зійшла нанівець із початком промислової революції, коли парові машини зробили виробництво какао-порошку значно легшим і доступнішим. Твердий шоколад з’явився на світовому ринку в першій половині дев’ятнадцятого століття й до 1850 року набув надзвичайної популярності завдяки відкриттю Джозефом Фраєм того факту, що під час додавання какао-масла до какао-порошку утворюється досить щільна маса, яка має властивість тверднути. Шістдесят років потому мистецтво створення шоколадних кондитерських виробів з ароматизованою начинкою, названих їхнім бельгійським винахідником Жаном Нойгаузом праліне, стало надбанням громадськості. Відтоді індустрія шоколаду й какао з космічною швидкістю поширилася світом.

(далі буде)