Що таке устричний соус і як використовувати його в готуванні? Частина перша

Усі продукти, про які йдеться в нашому блозі в рубриці «Їжа і світ», ми добираємо за частотою використання у звичайному домашньому готуванні в Україні. Ось чому до устричного соусу ми дісталися лише тепер — через сім років існування recept-2u.

Навіть у контексті світової кухні цей екзотичний азійський продукт стоїть осібно. Водночас достатньо його незначної порції, щоб перетворити будь-яку страву з м’яса, овочів або того й іншого на благословенне духмяне диво з яскравим, складним, багатошаровим, солоно-солодким ароматом умамі.

Але що ж це за дивовижний темно-коричневий соус, звідки він узявся і чи справді його готують з устриць?

Ви навіть не уявляєте, як багато найбільш буденних страв, які ми звично їмо сьогодні, з’явилися завдяки його величності випадку. Найскромніший приклад цього твердження — хліб, який упродовж кількох тисячоліть залишався у своїй незмінній пласкій формі, доки зовсім випадково хтось не виявив, що коли залишити тісто на сонці, то через деякий час воно помітно збільшиться в розмірах, зокрема й у висоту. Кукурудзяні пластівці, вустерський соус, пиво, ризото ала міланезе, торта аогада й ще тисячі інших найрізноманітніших культових нині продуктів світової кулінарії з’явилися в нашому повсякденному житті через чиюсь недбалість, неуважність і навіть бажання когось уразити! Устричний соус — ще одне дитя провидіння, яке справило буквально епохальний вплив на країну, де він з’явився, — Китай. Устричний соус змінив китайську кухню в багатьох аспектах. Наслідки його народження не менш значущі, ніж ті, що супроводжували винайдення соєвого соусу. Утім, якщо витоки соєвого соусу сягають часів правління китайської династії Західна Хань (це означає, що йому вже ні багато ні мало 2000 років!), то устричний соус побачив світ порівняно недавно.

«Винахідником» устричного соусу виявився китайський підприємець на ім’я Лі Кум Шеунг, який жив у Наньшуї, районі, розташованому на південь від міського округу Чжухай у сучасній китайській провінції Гуандун. 1888 року, коли сталася ця знаменна для кулінарних традицій Піднебесної (та й усього світу) подія, Лі Кум Шеунг володів невеликою крамницею, де подавав усім охочим чай і гарячий устричний суп.

В один зі своїх сповнених турбот і нічим не примітних днів, схожих один на одного, як краплі води під час дощу, Лі Кум Шеунг поставив на плиту велику каструлю з устричним супом і залишив його повільно варитися на слабкому вогні: наближався час обіду, і він мав годувати своїх нечисленних і більш ніж скромних у запитах клієнтів. Що саме відвернуло легендарного китайського кухаря від плити, ми ніколи не дізнаємося, але сталося так, що з якоїсь щасливої для багатьох людей причини, щойно накривши горщик із супом кришкою, він одразу про нього забув. Лі Кум Шеунг узявся за якусь термінову справу, що забрала в нього чимало часу, а коли раптом схаменувся, кинувся до горщика й підняв кришку, то виявив у ньому густу темно-коричневу пасту з різким, але напрочуд привабливим ароматом — і вже точно не той прозорий суп, якого очікували його клієнти!

(продовження буде)