Шість обов’язкових правил із пивного етикету сучасного хіпстера

Був час, коли пивні паби (вони ж пивні бари за совка) були простими, гостинними закладами, де подавали розливне пиво в масивних півлітрових келихах, а до нього – безплатні солоні горішки та якісь копійчані пиріжки з картоплею або капустою. Іноді таким баром втомлено блукала тітка Ніна, вона ж Свєта, вона ж Надя, вона ж Муся тощо – у кожному барі була своя, пропонуючи у своїх немаленьких рученятах, розгорнутих великим віялом, як карти, тараню та лящів, що апетитно й волого поблискували лускою в тьмяному світлі барних ламп, засиджених жирними пивними мухами. Я, який провів чималий шмат свого життя в Одесі, застав іще той час, коли в старому (наголошую, «старому», а не в тому непорозумінні, що тепер!) Гамбрінусі грали два давні, як сама Грецька площа, лабухи, Яша й Фіма – перший на скрипці, а другий на фано – а пиво коштувало 22 копійки. Де тепер та Грецька площа, і де тепер той Гамбрінус?.. Прийшли жлоби зі своїми звичками нуворишів, від яких заплакали б і готи з вандалами, та вбили все і вся. Вбили сам дух старої пивної культури. На жаль…

Але час не повернути назад, тому припинимо озиратися й повернімося до питання про сучасний пивний етикет.

В останні 20-25 років на місце старих пивних барів із нехитрим меню із солоних бубликів, прогірклого арахісу та двома-трьома видами пива прийшли дорогі гастропаби з модним розливним елем, переповнені бородатими хіпстерами. Разом із цими нововведеннями радикально змінилася й сама пивна культура.

Пити пиво тепер стало модно. Його виробляють на невеликих пивоварних підприємствах, як правило, сімейних. Деякі пивні бренди водночас є фабриками високої пивної моди – bière de haute couture.

Виникає запитання: як же розібратися в усьому цьому різноманітті?

Багато хто з нас тепер добре розбирається в найрізноманітніших сортах пива та пивних брендах або, принаймні, робить вигляд, що розбирається. Але коли ми приходимо до пабу, переважна більшість, як новачки, так і на вигляд затяті любителі пива, однаково замислюються над однією й тією самою проблемою – яке пиво замовити цього разу? Зрозуміло, що в цій ситуації ніхто не хоче виглядати дилетантом у своїй компанії, але хотілося б усе ж не лише зберегти обличчя, а й бути впевненим у правильності свого вибору, щоб потім до кінця вечора не сидіти понуро за келихом пива, яке не сподобалося.

У багатьох пивних закладах, де варять власне пиво, передбачливі власники дають своїм відвідувачам можливість попередньо скуштувати різні сорти пива їхнього виробництва, перш ніж запропонувати великий келих. Це добра традиція, але вона, на жаль, є не в усіх барах.

То що ж ми повинні знати, потрапивши до пивного пабу?

Існує шість правил пивного етикету, які допоможуть вам у цьому розібратися:

1. Пам’ятайте, є суттєва різниця між пивом, що не сподобалося, і «поганим» пивом. Уся річ у смаку.
2. Якщо ви перебуваєте в незнайомій пивоварні з невідомими вам раніше сортами пива, не соромтеся звернутися по пояснення до її працівників. Насправді більшість із них любить порозмірковувати про свій товар.
3. Не обурюйтеся, якщо міцніше пиво вам подадуть у невеликих келихах. Це робиться з турботою про ваш гаманець (що міцніше пиво, то воно дорожче) і про ваш стан – ви ж не хочете втратити над собою контроль після другого або третього келиха пива.
4. Не здумайте за старою звичкою звинувачувати працівників пабу в тому, що пиво розбавлене водою. По-перше, цього вже давно ніхто не робить, тому звинувачення буде, найімовірніше, несправедливим, а по-друге, це навряд чи їм сподобається.
5. Ніколи не вимагайте пиво в охолоджених келихах, це не найкращим чином позначається на якості пивної піни.
6. Перебуваючи в пивному пабі, не забувайте про власну гідність, пийте рівно стільки, скільки дозволяє вам ваш організм. Пивне сп’яніння – одне з найтяжчих алкогольних сп’янінь. Пам’ятайте про це.