Солодкі перці, запечені з начинкою зі спагеті й томатного соусу, або Про Грегора Карійона замовте слово…

Можливо, ви здивуєтеся, але солодкий перець у тому вигляді, у якому ми його знаємо, почали використовувати в Європі зовсім недавно — аж ніяк не з п’ятнадцятого століття, як дехто чомусь упевнений. Це важко собі уявити, але застосуванню цього незамінного сьогодні й одного з найпопулярніших у світовій кулінарії овочів минулого 2018 року виповнилося лише 100 років. І це тоді, коли його значно старших побратимів, Capsicum annuum, корінне населення Америки вирощувало щонайменше ще 6500 років тому! Появі солодкого перцю в кулінарії передувала надзвичайно цікава історія.

Загальновідомо, що насіння гострого червоного перцю, або, як ми тепер його найчастіше називаємо, перцю чилі, уперше з’явилося в Іспанії 1493 року завдяки цілковито авантюрній (принаймні на її початку) подорожі генуезця Христофора Колумба. Відтоді селекціонери в усьому світі створили безліч найрізноманітніших видів гострого перцю, серед яких можна згадати такі, як «Угорський» і «Тайський».

Солодкий перець був, мабуть, єдиним видом перцю зі згаданої, досить великої когорти перців, який не містив капсаїцину — хімічної сполуки, що, власне, і надає перцю його особливо пекучого смаку.

Ми знаємо, що солодкий перець — великий порожнистий овоч (технічно фрукт, якщо комусь насправді цікаво), за що частково й заслужив свою англомовну назву bell pepper, яку буквально можна перекласти як «перець-дзвін». Його шлях на наш стіл був непростим. Річ у тім, що тривалий час усередині солодкого перцю були рудиментарні нарости. Вони слугували своєрідним нагадуванням про «жіноче начало» квіток перцю, що виробляють нектар для приваблення комах-запилювачів. Коли перець підсихав і гойдався під дією вітру, нарости діяли як природні тріскачки, створюючи досить добре чутний довкола звук, настільки гучний, що за сильного вітру він міг налякати худобу й навіть розбудити вночі сільських жителів. Упродовж 400 років цей перець був у Європі радше приводом для різних прикрих і кумедних непорозумінь, ніж продуктом, який хтось спеціально вирощував.

На щастя для всіх нас, 1908 року селекціонерові-самоуку Грегору Карійону вдалося вивести перший в історії європейської селекції вид «безшумного» солодкого перцю. Утім, нічого дивного в цьому корисному відкритті не було, адже дядечко Грегора, великий Мендель Соланаце, дуже серйозно займався питаннями генетики рослин. На науковому рахунку останнього на той час уже значилися такі відкриття, як апельсини без кісточок, помідори без насіння тощо.

Природно, що після такого прориву в ботанічній науці солодкий перець «безбоязно» почали вирощувати на своїх городах багато селян, і він став невіддільною частиною сільського столу, а за зовсім короткий час підкорив більшу частину світу. Так, а в англомовному середовищі його за інерцією й далі називають перцем-дзвоном…

(розраховано на 12 перців)

Інгредієнти для перців:

• 12 солодких перців середнього розміру вагою близько 2,5 кг (бажано червоних, жовтих і помаранчевих)
• Сіль (для перців)
• Перець

Інгредієнти для начинки:

• 400 грамів спагеті
• 100 грамів панчети або підчеревини (нарізати кубиками зі стороною 5–6 мм)
• 400 грамів червоної цибулі (почистити й грубо порубати)
• 8 великих зубчиків часнику (очистити від лушпиння й добре розчавити пласкою частиною ножа)
• 1 кг помідорів сорту сливка (очистити від шкірки, розрізати навпіл і видалити насіння, нарізати маленькими шматочками)
• 20 грамів грубо порубаного листя фіолетового базиліку
• 3 філе слабосоленого анчоуса (подрібнити)
• 1 столова ложка каперсів (грубо порубати)
• 1 столова ложка бальзамічного крему
• 1 чайна ложка сушеного орегано
• 100 грамів дрібно натертого пармезану
• Сіль (для начинки)
• Чорний перець

Приготування:

1. Зрізаємо верхню частину перців, видаляємо насіння й перегородки. Солимо та перчимо зсередини.
2. У великій сковороді на середньо-слабкому вогні обсмажуємо панчету, доки вона не витопить жир і не підрум’яниться. Додаємо цибулю й готуємо 6–7 хвилин. Слідом кладемо часник та анчоуси, смажимо ще одну хвилину. Потім додаємо до сковороди помідори, каперси й орегано, продовжуємо готувати, помішуючи, 3–4 хвилини. Вимикаємо вогонь, посипаємо базиліком, а потім приправляємо оцтом, сіллю та перцем до смаку.
3. Нагріваємо духовку до 180 градусів.
4. Поки готується томатний соус, у великій каструлі з чотирма літрами киплячої води (плюс дві столові ложки солі) варимо спагеті згідно з інструкцією виробника — до стану аль денте. Відкидаємо на друшляк і, коли вода зі спагеті стече, перекладаємо їх у сковороду із соусом, посипаємо сиром і добре перемішуємо. Ще раз куштуємо на сіль, перець і кислоту.
5. Начиняємо перці готовою пастою із соусом. Перекладаємо на деко або у вогнетривку форму й відправляємо в духовку на 25–30 хвилин.