Цукіні, запечені під томатно-анчоусним соусом із сирною скоринкою

Ця проста, легка й водночас дуже апетитна закуска із цукіні, запечених під томатно-анчоусним соусом із сирною скоринкою, приготована в типовому для італійської кухні стилі cucina povera (італійське словосполучення «кучіна повера» перекладається як «кухня бідних» або «селянська кухня»). У минулому таку їжу можна було зустріти лише в сільських регіонах Італії, в оселях далеких від заможного життя італійських селян. Нині нею не гребують і відвідувачі фешенебельних ресторанів, а туристи з усього світу спеціально вирушають до Італії в так звані гастрономічні тури, щоб скуштувати традиційну регіональну кухню. Усе це завдяки буквально вродженій геніальності італійського народу в усьому, що стосується їжі, та його здатності перетворювати найпростіші й найдоступніші продукти на витвори кулінарного мистецтва. У цьому, власне, і полягає головний секрет надзвичайної популярності згаданої кучіни повери. Я писав про це вже не раз, але не перестаю дивуватися цьому національному феномену кулінарних традицій Італії.

До речі, самі італійці скромно називають його, цей феномен, l’arte dell’arrangiarsi, що означає «мистецтво обходитися тим, що є». Як на мене, підмічено елегантно й цілком точно! Такий багатовіковий підхід до інгредієнтів і способів приготування якнайкраще й найповніше розкриває саму душу італійської регіональної кухні в усій її неминущій красі. Будь-яка страва кучіни повери починається з найпростіших інгредієнтів — овочів із грядки (баклажанів, цукіні, помідорів, меншою мірою картоплі), бобових (квасолі, сочевиці), рису, пасти, дешевої риби, іноді м’яса (часто це субпродукти, наприклад рубець) або ковбаси, залишків їжі — і завдяки винахідливості та кмітливості італійських кухарів перетворюється на незабутню смачну й ситну їжу з характерним національним відтінком.

Стисло кажучи, ось що являє собою справжня кучіна повера, часом груба, але при цьому неодмінно чудова. Вона глибоко вкорінена в італійській культурі й передається від фермера до фермера, від родини до родини, від бабусі до онуки. Вона значно менш вишукана, ніж того вимагають суворі правила приготування страв у ресторанах із зірками Мішлен, і за своїм складом набагато дешевша за ту, що подається в багатьох міських траторіях. Вона може бути важкою зі своїми бобовими, хлібом і густими соусами, і, можливо, у сучасному житті італійці потребують її менше. Проте вона століттями давала життя й сили італійському народові. Якщо хочете, для сьогоднішнього італійця це їжа радше для душі, ніж для живота. Вона втішає, як теплі обійми матері, коли вони потрібні найбільше. Кожна страва має своє призначення та історію, яка вчить цінувати їжу й не марнувати її. Сьогодні, до речі, це актуально як ніколи, й італійці продовжують учитися цього у своїх нонн, здебільшого ще недавніх селянок за походженням, які досі пам’ятають ті часи, коли жінки звично носили на поясі не лише ключі, а й в’язки часнику та розмарину.

Цукіні, запечені під томатно-анчоусним соусом із сирною скоринкою, — ще одна страва італійської кухні з категорії кучіна повера. Вона ідеально відповідає всім переліченим вище критеріям приготування селянської кухні та, безсумнівно, її основним перевагам — проста, доступна й дуже смачна!

(розраховано на чотири-шість порцій)

Інгредієнти:

• 4 середні цукіні (видалити хвостики й нарізати вздовж скибочками завтовшки 6-7 мм)
• 10-12 помідорів сорту сливка загальною вагою близько 800 г (нарізати невеликими часточками)
• 3 великі зубки часнику (почистити й добре розчавити)
• 1 невелика гілочка розмарину
• 5-6 філе маринованих анчоусів (грубо порубати)
• 180 г тертої моцарели
• 100 г тертого сиру гауда
• Дві третини склянки панірувальних сухарів панко
• 40 мл оливкової олії для соусу, плюс трохи для змащування дека
• Сіль, перець

Приготування:

1. Викладаємо скибочки цукіні на деко й солимо з обох боків. Даємо постояти близько пів години, після чого промиваємо під проточною водою та насухо промокаємо паперовими рушниками.
2. Нагріваємо духовку до 200 градусів Цельсія. Змащуємо чисте деко оливковою олією та викладаємо на нього скибочки одним шаром, трохи внапуск.
3. Відправляємо деко в духовку й готуємо цукіні близько 25-30 хвилин, доки трохи не підрум’яняться зверху. Дістаємо деко з духовки, а температуру в ній зменшуємо до 180 градусів.
4. Тим часом у великій сковороді нагріваємо 40 мл оливкової олії та додаємо сюди часник, анчоуси й гілочку розмарину. Готуємо на середньому вогні, часто помішуючи, доки часник і розмарин не почнуть пахнути, а анчоуси повністю не розчиняться в олії. Це може тривати 3-4 хвилини.
5. Потім додаємо до сковороди часточки помідорів і продовжуємо готувати, час від часу перевертаючи їх, доки не стануть м’якими. Наприкінці злегка розминаємо помідори виделкою, видаляємо гілочку розмарину й приправляємо соус сіллю та перцем до смаку.
6. Паралельно в середній мисці змішуємо обидва види сиру й панірувальні сухарі панко.
7. Викладаємо отриманий томатний соус на цукіні. Зверху рівним шаром посипаємо сирною сумішшю.
8. Повертаємо в духовку й готуємо ще близько 20-25 хвилин, доки на цукіні не утвориться підрум’янена скоринка.
9. Дістаємо страву з духовки й даємо їй трохи охолонути. Подаємо теплою.