Усе про шампанське. Частина I

Історія шампанського — це історія ординарного, блідо-рожевого й нічим не примітного вина, яке еволюціонувало до знаменитого ігристого напою — білого, рожевого й червоного, виробленого в історичному виноробному районі на півночі Франції під назвою Шампань. Перші виноградники тут з’явилися ще у V столітті, а цілком можливо, й раніше. Коли Гуго Капет, засновник королівської династії Капетингів, 987 року став королем франків, він почав заохочувати розвиток виноробства у своєму королівстві. У Шампані в ті часи вирощували виноград сорту Піно Нуар, з якого місцеві жителі виробляли вино слабко вираженого рожевого кольору. Вони відверто заздрили своїм значно успішнішим сусідам із Бургундії й робили відчайдушні спроби домогтися від свого вина такої самої якості. У досить екстремальних умовах шампанці прагнули довести свій виноград до повнішого визрівання, знижуючи тим самим його кислотність і підвищуючи вміст цукру. Утім, вина в них виходили не такими повнотілими й насиченими, як у бургундців.

Ба більше, холодні зими, характерні для Шампані, передчасно зупиняли ферментацію вина в підвалах, залишаючи дріжджові клітини сплячими до самої весни. Навесні з підвищенням температури процеси бродіння відновлювалися. Одним із небажаних побічних проявів повторного бродіння було утворення діоксиду вуглецю — газу, який найчастіше призводив до різкого підвищення тиску й фатального руйнування пляшок із вином. Якщо ж пляшки з вином виживали, то в них накопичувалася безліч бульбашок, які однаково жахали шампанців — таке вино вважалося бракованим. Відомо, що ще наприкінці XVII століття монахи-бенедиктинці, які виробляли вино в цій області Франції, усе ще боролися зі згаданим явищем.

Поки французькі монахи докладали неймовірних зусиль, щоб усунути цей, як вони вважали, серйозний недолік у виробництві шампанських вин, громадяни іншої держави, відділеної від Франції протокою Ла-Манш, знайшли такі дивні, пузирчасті вина кумедними, і популярність останніх почала швидко зростати — особливо серед багатих британських лордів. Після смерті Людовика XIV 1715 року, завдяки зусиллям Філіппа II, герцога Орлеанського, ігриста версія шампанських вин стала популярною й серед французької знаті. Багато виробників вина в Шампані почали навмисно домагатися ефекту повторного бродіння, однак тепер на перше місце вийшла інша проблема: ніхто з них не знав, як контролювати високий тиск у пляшках або як зробити такі пляшки достатньо міцними, щоб вони витримували цей тиск. Утім, наприкінці XIX століття цю проблему було розв’язано, і виробництво шампанського набуло промислових масштабів.

1772 року французький підприємець Філіпп Кліко-Мюрон створив у Шампані комерційне підприємство — дім Veuve Clicquot («Вдова Кліко»), яке спеціалізувалося виключно на виробництві й продажу рожевих ігристих вин цього регіону. Через тридцять шість років компанія переходить у власність вдови його сина, мадам Барб-Ніколь Кліко — першої французької жінки, яка очолила дім шампанських вин. До речі, саме шампанське цього дому «помандрувало» творами майже всіх класиків французької літератури, починаючи від Александра Дюма й закінчуючи Віктором Гюго. Завдяки цій компанії процес виробництва шампанського було істотно модернізовано, і в цей період з’являються такі відомі виробники цього вина, як Круг (1843 рік), Поммері (1858 рік) і Боллінже (1829 рік). Популярність, а разом із нею й виробництво шампанського у світі постійно зростали, доки в першій половині XX століття не сталася ціла низка подій, що катастрофічно вплинули на ці процеси. У 1910–1911 роках майже всі виноградники Франції вразила філоксера, яка знищила дві третини виноградної лози країни, — цю подію оголосили національним лихом. Потім Франція надовго втратила два свої найбільші ринки збуту шампанського — російський та американський. Причиною стали російська революція, сухий закон в Америці та дві світові війни, що перетворили французькі виноградники на руїни.

Сучасна ера популярності шампанського розпочалася у п’ятдесяті роки минулого століття зі зростанням світової економіки. У цей період французьке шампанське стає символом успіху, розкоші й слави. Лише за вказане десятиліття продажі шампанського зросли у вісім разів! Сьогодні в Шампані на площі тридцять п’ять тисяч гектарів виноградників щороку виробляють понад двісті мільйонів пляшок шампанського. Додайте до цього постійні звернення світової спільноти до французького уряду з проханнями збільшити зону дії Appellation d’origine contrôlée (контроль походження), що дало б змогу істотно збільшити кількість виробленого у Франції шампанського.

(далі буде)