Усе про спеції. Барбарис. Частина I

Барбарис належить до великого роду листопадних і вічнозелених кущів. Висота різних представників барбарису може коливатися від одного до п’яти метрів. Барбарис можна зустріти в регіонах із помірним і субтропічним кліматом, крім Австралії. Різноманіття видів особливо велике в Південній Америці та Азії, хоча в дикому вигляді барбарис також росте в Африці й Північній Америці. Найпоширеніший так званий європейський барбарис, або Berberis vulgaris. Цей вид зазвичай росте в Європі, Північній Африці, на Середньому Сході та в Центральній Азії. Багато видів барбарису мають колючки на пагонах, а також уздовж країв листків.

Барбарис має диморфну будову: довгі пагони, що формують структуру всієї рослини, і короткі пагони завдовжки до 1–2 мм. Листки на довгих пагонах зазвичай не виконують функції фотосинтезу, ростуть по одному або по три й мають довжину від 3 до 30 мм. Брунька в пазусі кожної колючки приховує листки, які згодом розвиваються і стають фотосинтезувальними. Такі листки мають закручені краї, а їхній розмір коливається від одного до трьох сантиметрів. Лише на молодих саджанцях барбарису листки з’являються на довгих пагонах і розвиваються впродовж 1–2 років, доки рослина дорослішає.

Багато видів барбарису, наприклад Berberis thunbergii або Berberis vulgaris, вирізняються привабливим рожевим чи червоним осіннім забарвленням. У деяких вічнозелених видів цієї рослини, характерних для Китаю, як-от Berberis candidula або Berberis verruculosa, листки з внутрішнього боку мають виразний білий відтінок — особливість, корисну в садівництві. Листки садових видів барбарису (B. thunbergii) іноді мають темно-червоне або фіолетове забарвлення.

Квітки барбарису ростуть поодинці або утворюють цілі грона, у яких налічується до двадцяти квіток. Вони бувають жовтими чи помаранчевими, мають шість чашолистків і шість пелюсток та сягають від трьох до шести міліметрів завдовжки. Плоди рослини — маленькі яскраво-червоні або темно-сині ягоди розміром 5–15 мм, часто з рожевуватим чи фіолетовим восковим нальотом. У деяких видів ягоди вузькі й видовжені, в інших — кулясті.

Деякі автори вважають складнолистий вид барбарису окремим родом — «магонією». Однак інших істотних відмінностей між ним та іншими видами цієї рослини не помічено. Тому більшість учених-ботаніків переконані, що такий поділ має штучну природу.

Кілька видів барбарису використовують у декоративних цілях як популярні садові кущі. Вони вирізняються характерним візерунчастим листям, жовтими квітами, червоними або синьо-чорними ягодами. Низькорослий барбарис часто застосовують як огорожу для пішохідних доріжок. Вищі види куща цінують як природний бар’єр, що захищає приватну територію від проникнення злодіїв і грабіжників. Із цією ж метою барбарис висаджують просто під вікнами. У Європі такі живоплоти нерідко використовують для захисту від оленів та інших диких тварин.

У наступній частині історії про барбарис ми поговоримо про його застосування в кулінарії та медицині.

(далі буде)