Усе про спеції. Чорний перець. Частина III

Найдавніший ареал зростання чорного перцю охоплює переважно південний і південно-східний регіони Азії. Наприклад, у тій самій індійській кухні використання цієї спеції було помічене ще за дві тисячі років до нашої ери. Історикиня кулінарії Інес Міллер писала, що перець культивували в Таїланді та Малайзії, але головним його джерелом була Індія, особливо її території на узбережжі Малабара (сучасний індійський штат Керала), де з першого до дванадцятого століття правила тамільська династія Чера. Остання відігравала надзвичайно важливу роль у світовій торгівлі спеціями між східними й середземноморськими (греко-римськими) купцями. Знамените, але, на жаль, загублене місто-порт Музіріс, яке згадується в багатьох історичних джерелах як місце, звідки здійснювали основні постачання чорного перцю, було розташоване саме в цих краях.

Чорний перець завжди був дорогим і тому бажаним товаром для багатьох торговців. Недарма в давнину його називали «чорним золотом», і він нерідко слугував грошовим еквівалентом. У західній правовій системі досі зберігся термін «перцева рента», що означає символічну плату за вже переданий товар.

Історія чорного перцю часто перетинається (або, правильніше сказати, плутається) з так званим довгим перцем. Римлянам були відомі обидва види перцю, і вони називали їх однаково — «піпер». Популярність довгого перцю різко пішла на спад після відкриття Нового Світу та появи в Європі й Азії перцю чилі. За смаком обидва згадані види перцю дуже схожі.

До шістнадцятого століття чорний перець вирощували на островах Ява, Суматра й Мадагаскар, а також у Сунді, Малайзії та по всій Південно-Східній Азії. Ці регіони торгували перцем переважно з Китаєм або використовували його для власних потреб. Більшість портів на узбережжі Малабара слугували перевалочними пунктами для торгівлі не лише чорним перцем, а й багатьма іншими спеціями, які відправляли далі на схід Індійським океаном. За часів британської гегемонії в Індії практично весь чорний перець, який продавали в Європі, на Близькому Сході та в Північній Африці, потрапляв сюди з Малабара.

Горошини чорного перцю було виявлено в ніздрях єгипетського фараона Рамсеса II, похованого 1213 року до нашої ери. Вочевидь, вони були частиною ритуалу муміфікації. Утім, сучасним історикам майже нічого не відомо про призначення перцю в давньоєгипетській культурі, а також про те, яким чином він дістався Нілу з Південної Азії.

Чорний перець був відомий і давнім грекам, починаючи принаймні з четвертого століття до нашої ери. Хоча його використання в кухні не було повсюдним, і цю спецію могли собі дозволити лише дуже багаті громадяни.

На час становлення Римської імперії, особливо після підкорення Єгипту, плавання торговельних суден через Аравійське море просто до володінь династії Чера на узбережжі Малабара вже було звичним явищем. Подробиці таких подорожей і торгівлі спеціями детально викладено в римському «Періплі Еритрейського моря» (періпл — документ, у якому перелічували порти, що їх мореплавець міг зустріти на своєму шляху).

За словами римського географа грецького походження Страбона (роки життя — 63 рік до н. е. — 24 рік н. е.), римляни щороку відправляли флот приблизно зі 120 суден, який здійснював плавання до Індії та назад. При цьому використовували попутні мусонні вітри, що дули в Аравійському морі. Назад із вантажем спецій, зокрема чорного перцю, флот повертався через Червоне море й розвантажувався в Александрії, звідки перець доправляли до Італії та Рима. Цей маршрут постачання спецій до Європи існував близько півтори тисячі років.

Пліній Старший у своїй «Природничій історії» (77 рік) зазначав, що прямий водний шлях до Малабара значно здешевив чорний перець, на відміну від довгого, який продовжували перевозити суходолом. «Довгий перець, — писав він, — коштує п’ятнадцять денаріїв, тоді як білий перець — п’ять, а чорний — чотири». Він також нарікав на те, як дорого скарбниці обходиться купівля «марного» перцю: «Не було року, щоб Індія не спустошувала нашу імперію на п’ятдесят мільйонів сестерціїв. Незрозуміло, чому перець так сильно увійшов у нас у моду. В інших приправах нас приваблює солодкість або їхній зовнішній вигляд, перець же не є ані ягодою, ані фруктом і не має жодних переваг, крім гостроти. Попри це ми веземо його із самої Індії! От я думаю, хто був тією першою людиною, яка зробила чорний перець частиною нашої їжі?».

(далі буде)