Усе про спеції. Насіння гірчиці. Частина друга

Коричнева гірчиця походить із Гімалаїв. Свого часу вона майже замінила чорну гірчицю в американській і британській кухнях, зокрема в китайських ресторанах Північної Америки. Біла гірчиця походить із Середземномор’я, і її можна вирощувати як у регіонах із теплим, так і з холоднішим кліматом, що є важливим чинником зростання її популярності у світі.

У Біблії Ісус розповідає притчу про гірчичне зерно, порівнюючи його з долею та Царством Божим. Він каже: «Царство Боже подібне до гірчичного зернятка, яке менше за будь-яке інше зерно на Землі. Однак якщо його посадити, з нього виросте найбільша з усіх садових рослин, чиї гілки будуть такими великими, що в їхній тіні птахи зможуть вити гнізда».

Найдавніша згадка про гірчицю трапляється в Індії в історії про принца Сіддхартху, або Гаутаму Будду. Там Будда розповів про згорьовану матір Кісу Готамі та гірчичне зерно. Коли вона втратила єдиного сина, то принесла його тіло до Гаутами, щоб той воскресив дитину. Він попросив матір принести жменю гірчичних зерен із родини, яка ніколи не втрачала дитини. Через деякий час, зневірившись знайти таку родину у своєму селі, мати померлого хлопчика зрозуміла, що рано чи пізно смерть приходить у кожен дім, а її вимога до Будди була лише егоїзмом матері, осліпленої горем. В іншій історії про Будду він стверджує: якщо людина братиме лише по одному гірчичному зернятку з куба зі стороною близько дванадцяти кілометрів, наповненого таким зерном, раз на сто років, їй знадобиться дев’ятсот тридцять шість квінтильйонів років, тобто шістдесят вісім мільйонів віків нашого Всесвіту. І навіть тоді світовий цикл іще триватиме.

Давньоєврейські тексти порівнюють відому нам частину Всесвіту з гірчичним зерном, щоб показати, наскільки значущим є світ навколо нас і наскільки мізерними порівняно з ним є ми. Єврейський філософ Нахманід стверджував у своїх працях, що від моменту створення Всесвіт, коли він був об’єктом розміром не більше за гірчичне зерно, постійно розширюється.

Згідно з хадисом — описом слів, дій і мовчазного схвалення пророка Мухаммада, що став для мусульман зводом правил моральної поведінки, — Мухаммад стверджував: навіть той, у чиєму серці залишиться бодай крихта гордині вагою не більш як гірчичне зерно, не буде допущений до раю.

У Корані також згадується гірчичне зерно: «І ми встановимо терези справедливості в день воскресіння. І з кожною душею вчинимо за її заслугами. І навіть якщо щось, що стосується цієї душі, матиме вагу гірчичного зерна, про це буде відомо, і все значуще ми врахуємо». І там само: «О сину мій, навіть якщо скоєний тобою гріх матиме на землі вагу гірчичного зерна, у небесах він важитиме як гора, і Аллах побачить його. Воістину, Аллах усевидющий і всюдисущий».

(далі буде)