Усе про спеції. Паприка. Частина третя

Отже, продовжуючи розмову про види угорської паприки, можна скласти приблизно такий її класифікатор:

1. Шляхетно-солодка (Édesnemes) — трохи гострувата, найпоширеніша серед експортованих за кордон видів паприки.

2. Паприка особливої якості (különleges) — м’яка й дуже солодка паприка яскраво-червоного кольору.

3. Делікатна (csípősmentes csemege) — м’яка паприка з насиченим ароматом і кольором від світло-червоного до темно-червоного.

4. Вишукано-делікатна (csemegepaprika) — схожа на делікатну, але трохи гостріша.

5. Гостра, вишукано-делікатна або пікантна (csípős csemege, pikáns) — ще гостріша версія делікатної.

6. Рожева (rózsa) — із сильним ароматом і м’якою гостротою, блідо-червона.

7. Напівсолодка (félédes) — суміш м’якої та гострої паприки, середня гострота.

8. Міцна (erős) — найгостріша з усіх угорських паприк, має коричневий колір.

Тепер трохи про історію угорської паприки (і як перцю, і як спеції). Спочатку угорці використовували паприку не в їжу, а радше як декоративну рослину. В Угорщині вона існувала ще із шістнадцятого століття, але здебільшого слугувала окрасою клумб при дворянських маєтках і замках.

Тоді паприка мала зовсім іншу назву, хоча історики не зовсім упевнені, яку саме, і як узагалі перець потрапив до Угорщини. Аналізуючи різні джерела, можна дійти висновку, що перець прибув до Угорщини зі Сходу, а точніше з Туреччини, оскільки деякі його давніші назви пов’язані з Османською імперією. Інші історики регулярно називають таким адресатом Португалію. Після того як турки закрили багато важливих торговельних шляхів, Угорщина шукала нову приправу, яка могла б замінити чорний перець, що призвело до швидкого зростання попиту на паприку з боку Західної Європи.

Від початку вісімнадцятого століття паприка стала значно популярнішою. Вона не лише надавала стравам приємного смаку, а й була набагато дешевшою за чорний перець, тому була однією з найпоширеніших приправ як у багатих, так і в бідних верств населення.

Перші письмові згадки про паприку з’явилися в кулінарних книгах, виданих в Угорщині у вісімнадцятому столітті. Водночас паприку використовували угорці не лише як приправу, а й завдяки її корисним властивостям для організму людини як лікувальний засіб. Нині паприка поширена в Угорщині повсюдно, і її можна зустріти в безлічі регіональних страв.

Як відомо, угорську паприку (у значенні спеції) отримують шляхом збирання й сушіння перцю, але її смак може сильно різнитися залежно від регіону, де її виробляють. Попри свою відносно коротку історію, угорська паприка набула найширшої відомості в багатьох країнах світу. Вона доступна в різних версіях із різним ароматом та інтенсивністю червоного кольору: що яскравіший колір, то гострішою зазвичай буває паприка.

Основна причина, через яку перець може спричиняти печіння в роті, — це хімічна речовина під назвою капсаїцин. Однак печіння — не єдина характеристика капсаїцину. Завдяки зігрівальній і знеболювальній дії цієї речовини на організм капсаїцин часто включають до складу різних ліків. Це означає, що вживання паприки в їжу, крім її смакових переваг, дуже корисне для здоров’я. Свіжа угорська паприка багата на вітамін С, тому її регулярне вживання дасть вам можливість постійно перебувати в здоровому тілі й із бадьорим духом.

(далі буде)