Усе про спеції. Ваніль. Частина друга

Ринкова вартість ванілі критично зросла наприкінці сімдесятих років минулого століття після того, як тропічний циклон знищив ключові сільськогосподарські угіддя цієї рослини. Вона залишалася доволі високою протягом усіх вісімдесятих років, попри те що виробництво ванілі в Індонезії тривало. У середині тих самих вісімдесятих картель, що існував від 1930 року, контролював ціни на спецію та майже весь її продаж, фактично розпався. Після цього ціни почали поступово знижуватися й за кілька наступних років упали більш ніж на сімдесят відсотків — до двадцяти доларів США за кілограм. У квітні 2000 року ще один тропічний ураган обрушився на Мадагаскар, і ціни знову різко зросли. На третій рік після цієї драматичної події через природний катаклізм, погану погоду й політичну нестабільність ціна ванілі сягнула неймовірної позначки у п’ятсот доларів. Ці обставини спонукали долучитися до ванільного бізнесу й інші країни.

Добрі врожаї ванілі в наступні роки разом зі зниженням попиту, спричиненим зростанням виробництва імітації ванілі, опустили ціну до сорока доларів. До 2010 року вона знову становила двадцять доларів США. 2017 року цінові гойдалки рушили у зворотному напрямку: ураган Інаво знову підняв вартість ванілі до 500 доларів.

Сьогодні Мадагаскар, особливо його родючі землі в регіоні Сава, виробляє більшу частину світових запасів ванілі. Мексика, колись найбільший виробник ванілі, що щороку давав близько п’ятисот тонн цієї спеції, до 2018 року скоротила виробництво до десяти тонн. Крім того, дев’яносто п’ять відсотків ванільного продукту має штучне походження й виробляється не з плодів ванілі, а з лігніну — складного полімеру рослинного походження.

Ваніль була абсолютно невідома у Старому Світі до появи в Америці конкістадорів Кортеса. Саме вони у шістнадцятому столітті дали рослині та спеці таку назву. У тому самому столітті португальські мореплавці доставили ваніль до Африки й Азії. Вони називали спецію «вайнілья», тобто «маленький стручок». Це слово потрапило до англійської мови 1754 року, коли англійський ботанік Філіп Міллер описав рослину у своєму «Словнику садівника». Vainilla є зменшувальною формою від vaina, що походить від латинського vagina — «оболонка» — і фактично характеризує форму стручка.

Основним видом ванілі, який використовують у сільському господарстві, є, як я вже казав, V. planifolia. Хоча її батьківщиною вважають Мексику, нині її вирощують у всіх тропіках. Серед провідних місць культивування ванілі у світі — Індонезія та Мадагаскар. Крім цього виду, для культивування ванілі також використовують V. pompona та V. tahitiensis, хоча вміст ваніліну в них значно нижчий, ніж у V. planifolia.

Ваніль росте як виноградна лоза: підіймається по сусідніх деревах, стовпчиках або інших об’єктах, що можуть слугувати опорою. Її можна зустріти в лісах, садах і на плантаціях, де є дерева чи стовпи. Довкілля для ванілі — це не лише територія й сусідні рослини, а й такі чинники, як клімат, географія та місцева геологія. Залишена без догляду, рослина підійматиметься по опорі так високо, як тільки зможе. Щороку люди, які вирощують ваніль, повертають її верхівку донизу, щоб найвища точка залишалася на рівні людського зросту. Такий підхід стимулює цвітіння ванілі.

(далі буде)