Простий томатний суп із рисом, базиліком і м’ятою

Що може бути смачнішим, кориснішим і комфортнішим, ніж з’їсти задушливого літнього вечора після важкого й, можливо, нервового робочого дня тарілку прохолодного або навіть трохи теплого томатного супу з рисом і базиліком?! У цій найпростішій першій страві, якій без сумнівів можна надати громадянство будь-якої країни, що входить до священного середземноморського конклаву найкращих кухонь світу, зібрано воєдино такі характерні для згаданого регіону кулінарні особливості, як відполірована до блиску сільська практичність, що постійно межує з невимушеною вишуканістю; щира й неприхована любов до їжі не лише як до джерела життя, а й як до щоденної можливості отримувати під час трапези невимовну насолоду; нарешті, відпрацьована століттями на основі цілком скромного й короткого переліку інгредієнтів досконалість.

Я багато разів дискутував сам із собою про те, хто першим із європейців почав використовувати помідори в їжу. Адже спочатку розлогі кущі з помітними яскраво-червоними ягодами можна було побачити лише як екзотичну прикрасу в оранжереях багатих аристократичних родин Європи або ентузіастів-ботаніків. Водночас я регулярно забував узяти до уваги ту істотну обставину, що помідори все-таки потрапили на європейський континент з Америки, і за цією логікою, здавалося б, першими їх мали освоїти саме ті європейці, які ще в середні віки осіли в цьому новому для себе світі. Нарешті я вирішив перевірити й цю версію потрапляння помідорів до європейської або, точніше кажучи, американської кухні некорінних народів. Ви здивуєтеся: попри те, що предки нинішніх жителів США познайомилися з помідорами на землях сучасного штату Флорида ще в шістнадцятому столітті, вони виявилися аж ніяк не серед піонерів «імплементації» помідорів до своєї традиційної кухні. Ба більше, знайомство з помідорами ніяк не позначилося на їхньому раціоні, а звичка регулярно використовувати згаданий овоч у різних стравах виникла в американців лише через два століття після цього. Перші рецепти томатного супу, приготовані в Америці, являли собою традиційні овочеві супи з додаванням помідорів.

Уже в тридцятих-сорокових роках дев’ятнадцятого століття помідори стали найважливішим компонентом більшості кулінарних книжок. Наприклад, 1832 року американська кулінарна письменниця Н. М. К. Лі публікує рецепт супу, де помідори є головним інгредієнтом, а 1841 року її співвітчизниця Летиція Брайен іде далі й залишає у своєму рецепті томатного супу самі помідори. В американському виданні «Сучасної кулінарії», написаної британською авторкою Елізою Актон 1845 року, можна було зустріти відразу кілька рецептів страв, де використовувався цей овоч, зокрема й томатні супи. Пізніше Летиція Брайен напише «Домогосподарку з Кентуккі», куди вмістить понад двадцять рецептів страв із помідорами, які вона пропонує пекти, смажити, тушкувати, варити й маринувати.

Утім, популярний американський письменник Ендрю Сміт у книжці «The Tomato in America: Early History, Culture, and Cookery» («Помідор в Америці: рання історія, культура й кулінарія»), відомій як перше науково-популярне дослідження історії помідора у США, стверджує, що томатні супи готували в цій країні значно раніше — ще у вісімнадцятому столітті. Однак це все одно не раніше, ніж, наприклад, в Італії або Іспанії.

(розраховано на чотири-шість порцій)

Інгредієнти:

• 1 кг стиглих рожевих помідорів (коротко бланшувати, очистити від шкірки, видалити насіння та зайву рідину, решту дрібно посікти)
• 1 велика жовта цибулина (очистити від лушпиння й подрібнити)
• 4 великі зубчики часнику (почистити й добре розчавити ножем)
• По 1 середньому пучку фіолетового й зеленого базиліку (розібрати на листочки та порвати на шматочки)
• 1 маленький пучок м’яти (розібрати на листочки й дрібно посікти)
• 2 філе маринованих анчоусів
• 2/3 склянки довгозернистого білого рису
• 1 л домашнього курячого бульйону
• 60 г пармезану (натерти на дрібнопористій тертці)
• Оливкова олія
• Сіль
• Перець

Приготування:

1. У великому сотейнику нагріваємо на середньому вогні 50 мл оливкової олії та протягом кількох хвилин обсмажуємо цибулю, часник і філе анчоусів, доки останнє не розчиниться в олії.
2. Додаємо шматочки помідорів і готуємо на середньо-слабкому вогні, іноді помішуючи, ще близько 5 хвилин. Потім додаємо рис і бульйон. Доводимо до кипіння й зменшуємо вогонь до найслабшого. Продовжуємо готувати під трохи прочиненою кришкою ще 20–25 хвилин, доки рис не стане м’яким. Солимо й перчимо до смаку.
3. Додаємо в сотейник зелень і вимикаємо вогонь. Накриваємо кришкою й даємо постояти 10 хвилин.
4. Перед подаванням розливаємо по сервірувальних тарілках і щедро посипаємо пармезаном.
5. Подаємо теплим або кімнатної температури.