Суп-пюре із селери, помідорів і шпинату з пастою лумакіне

Сьогодні ми знову говоритимемо про залишки — чарівну категорію інгредієнтів, які не лише допоможуть розв’язати питання, що приготувати на обід або вечерю наступного дня, а й часом слугують добрим поштовхом до створення цілком нових страв. Я вже не раз порушував цю тему й збираюся незмінно повертатися до неї знову і знову. Адже колись (коли життя у Старому Світі не було таким стабільно забезпеченим) питання залишків для більшості європейських народів можна було порівняти з питанням життя і смерті. Усе це було не так уже й давно — наприклад, у повоєнні п’ятдесяті роки минулого століття кулінарні книжки США та Європи все ще рясніли рецептами, у яких активно використовували забуті в холодильнику продукти, яких сьогодні, можливо, не надто ощадливі господарі просто позбулися б.

Пам’ятаєте аквакотту — тосканський суп, який, за легендою, якийсь мандрівник зварив із каменю? Якщо ні, то перечитайте ще раз — його історія є в нашому блозі. Майже всі інгредієнти в цьому супі так чи інакше є залишками — черствий хліб, кістка з’їденого ще торік прошуто, що залежалася на полиці й потемніла від часу, зморщений листочок капусти…

Не так давно ми з Юлею готували корінь селери, запечений у духовці. Оскільки за рецептом селеру потрібно було фарширувати, а вже потім запікати, у нас утворилася чимала кількість вирізаної абияк, безформної м’якоті селери, яка (перш ніж ми нарешті зібралися її викинути) пролежала кілька днів у холодильнику. Саме тут, в останню мить, коли селера вже була на півдорозі до сміттєвого відра, цілком спонтанно й народилася ідея нашого супу-пюре із селери, помідорів і шпинату з пастою лумакіне. Від тієї самої страви з фаршированої селери в нас залишився невикористаний помідор і вже нарізана петрушка, а після вчорашньої вечері залежалося трохи пасти… загалом вийшло трохи схоже на історію з аквакоттою…

Суп, між іншим, скажу це вам без зайвої скромності, вийшов на славу — легкий, але водночас із характерним насиченим смаком. Одним словом, коли ми закінчили обідати, каструля вже була порожня. Та й готується він (звісно, за правильної організації) за якихось 20–25 хвилин. Тож, як кажуть американці, strictly recommended!

(на чотирьох)

Інгредієнти:

• 600 грамів кореня селери (очистити й нарізати невеликими шматочками)
• 1 великий пучок листя шпинату (видалити грубі частини, добре промити й бланшувати протягом 30 секунд)
• 2 великі рожеві помідори (видалити шкірку, рідину та насіння, порубати ножем)
• 2 великі зубчики часнику (очистити й ретельно розчавити лезом ножа)
• 1 маленький пучок петрушки (листя подрібнити)
• 100 грамів пасти лумакіне або іншої короткої супової пасти
• 700 мл овочевого бульйону
• 1 літр молока
• Оливкова олія для подавання
• Морська сіль грубого помелу
• Чорний перець горошком (грубо подрібнити у ступці товкачиком)

Приготування:

1. У невеликому сотейнику в підсоленій воді варимо лумакіне, керуючись рекомендаціями виробника пасти, які зазвичай надруковані на пакованні.
2. У каструлі середнього розміру відварюємо селеру в молоці, доки вона не стане м’якою. Перекладаємо на друшляк і даємо стекти зайвій рідині. Потім повертаємо назад у чисту каструлю. Додаємо туди ж шпинат, часник і вливаємо овочевий бульйон.
3. Збиваємо вміст каструлі занурювальним блендером до однорідної й ніжної маси. На середньому вогні доводимо суп до кипіння й вимикаємо вогонь. Додаємо до нього шматочки помідорів, більшу частину петрушки та пасту. Приправляємо сіллю й перцем. Даємо постояти під закритою кришкою близько 5 хвилин.
4. Перед подаванням розливаємо по сервірувальних тарілках, посипаємо рештою петрушки й скроплюємо оливковою олією.