Суп із кіноа, шпинату й лимона, або «суп здоров’я»

Уперше я почув про кіноа не так давно — лише якихось тридцять із невеликим хвостиком років тому. Ця дивовижна рослина походить із передгір’їв Андських Кордильєр, які з північного заходу облямовують значну частину Південної Америки, а на ранньому етапі, до окультурення, вона росла на землях навколо озера Тітікака в Перу та Болівії. Кіноа вирощували цивілізації доколумбового періоду — мая, ацтеки та інки, — і вона була основним продуктом на згаданій території аж до появи іспанців, які повсюдно замінили цю традиційну зернову культуру пшеницею. Якщо судити з наявних історичних свідчень про походження кіноа, то її одомашнення, ймовірно, відбулося у п’ятому тисячолітті до нашої ери. Сліди кіноа виявили під час археологічних розкопок поховань у Тарапаці, Каламі й Аріці, розташованих у Чилі, а також у різних регіонах Перу.

На час іспанської конкісти кіноа як зернова культура була широко поширена не лише в державі інків, а й далеко за її межами, а сільськогосподарські методи її вирощування були доволі прогресивними для того часу.

Першим з іспанців, хто описав кіноа й звернув увагу на те, що зерно цієї культури посідає важливе місце в раціоні інків, був Педро де Вальдивія — конкістадор, а згодом губернатор Чилі.

Гарсіласо де ла Вега, іспанський солдат і поет часів конкісти, писав, що кіноа зовні нагадує просо. Він також зазначав, що насіння кіноа відправили до Європи першим же морським транспортом, але після прибуття воно виявилося нездатним прорости, імовірно, не витримавши високої вологості під час тривалої подорожі через океан.

Пізніше ще один іспанський конкістадор та історик Педро Сьєса де Леон (1520–1554) повідомляв, що кіноа вирощують у гірських районах Пасто й Кіто, зауважуючи, що «в цьому холодному кліматі кукурудза росте погано, зате кіноа можна знайти в достатку».

У певний момент вирощування кіноа майже повністю витіснили рис і пшениця, а ця зернова культура залишилася рости лише в дикому вигляді в Андах. Так тривало, доки нещодавно на неї знову не звернули увагу історики, а згодом і вчені-дієтологи через зростання популярності всього, що оточувало культуру давніх цивілізацій мезоамериканського континенту.

Кіноа містить усі дев’ять незамінних для людини амінокислот і має збалансованіший амінокислотний склад, ніж багато традиційних зернових культур.

Кіноа готується так само просто, як рис, а її повітряна текстура й легкий горіховий присмак роблять її чудовою альтернативою рису та кускусу. Після приготування зерна кіноа збільшуються вчетверо й стають напівпрозорими.

Зазвичай перед приготуванням кіноа попередньо промивають і замочують. Для однієї склянки кіноа потрібно використати дві склянки води. Кіноа варять на слабкому вогні близько 15 хвилин до стану аль денте.

Що ж, озброївшись цікавою та корисною інформацією про кіноа, тепер ми цілком готові перейти до рецепта цього корисного й легкого супу з кіноа, шпинату та лимона. До речі, чому б нам не назвати його «супом здоров’я»? ))

(на чотирьох)

Інгредієнти:

• Половина склянки кіноа (попередньо добре промити й замочити)
• 2 великі пучки шпинату або 200 грамів замороженого (у першому випадку видалити черешки й грубі частини, порвати навпіл і промити)
• 2 столові ложки листочків кропу плюс дві гілочки кропу для бульйону
• 2 зубчики часнику (почистити й пропустити через прес)
• Смужка лимонної цедри завдовжки до 7 см
• Чверть склянки свіжовичавленого лимонного соку
• 1,5 літра курячого бульйону
• Оливкова олія
• Сіль і перець

Приготування:

1. У невеликій каструлі доводимо до кипіння бульйон разом із кількома гілочками кропу, лимонною цедрою та часником. Приправляємо сіллю.
2. Коли бульйон закипить, зменшуємо вогонь до слабкого й готуємо під кришкою близько 10 хвилин. Виймаємо з бульйону кріп і цедру. Збільшуємо вогонь до середньо-сильного й всипаємо кіноа. Варимо, помішуючи, близько 10 хвилин, доки зерно не стане м’яким. Знімаємо з вогню. Додаємо шпинат, кріп і лимонний сік.
3. Перед подаванням приправляємо перцем і збризкуємо оливковою олією.