Відкритий картопляний пиріг із цукіні, шпинатом, фетою та за’атаром

Мені було б досить складно відповісти на запитання, кухня якого народу (або народів) найбільше впливає на наші з Юлею гастрономічні вподобання і, відповідно, на зміст нашого кулінарного блогу. Хоча навіть при побіжному ознайомленні з останнім виникає чітке відчуття, що цим народом, найімовірніше, є жителі Апеннінського півострова. Однак, якщо глибше вникнути у зміст кожної опублікованої тут статті, усе ж з’ясується, що це не зовсім так. Є, так би мовити, загальний напрям, який ми з Юлею прийняли за взаємною мовчазною згодою ще тоді, коли рік тому лише починали створювати наш блог, і якого тепер постійно дотримуємося в пошуках незвичайних і цікавих рецептів. Його я поки що окреслив би (не вдаючись особливо в детальні пояснення) кількома ключовими словами, частина з яких може бути такою: південь, море, гори, овочі, фрукти, зелень, рослинна олія, мангал, лаваш, баранина, йогурт тощо в тому самому асоціативному ряду…

Якщо все ж проаналізувати географію наших кулінарних інтересів, то серед них обов’язково виявляться вся Південна Європа й Північна Африка, які легко об’єднати одним знаковим словом «Середземномор’я». Там само будуть Північна й Центральна Америка — Мексика та Гватемала; Південна Америка — Перу, Болівія, Бразилія й Аргентина. Там само буде Кавказ з усім його розмаїттям смаків і, не меншою, а можливо, навіть більшою мірою, Близький та Середній Схід, Китай, Японія й Корея.

Цікаво, але більша частина страв (серед тих, на які ми традиційно звертаємо увагу) у нас, як правило, довго томиться в духовці, і їх сміливо можна зарахувати до категорії «slow food», тобто всі згадані страви отак просто нашвидкуруч приготувати не вийде. Можливо, наша «друга», значно давніша пам’ять (а вона і в мене, і в Юлі довга) незмінно підказує нам із підсвідомості, що справжня їжа готується в глиняному посуді — повільно й у вогнищі, а не в тонкостінних сталевих скороварках за 5–7 хвилин?

Попри те, що наш відкритий картопляний пиріг із кабачками, шпинатом, фетою та за’атаром готується відносно недовго, він щонайменше за кількома ознаками підпадає під перелічені вище ознаки «наших» страв.

Хм, я ось зараз поглянув на написане й із подивом виявив, що, говорячи про наші кулінарні уподобання, ніде, навіть одним словом, не згадав про смак. Що ж, це упущення виправити не складно. Не знаю вже чому, чи то завдяки інтуїції, яка мене ніколи не підводила, чи то через ґрунтовний досвід сибарита й гурмана (у тих межах, які я міг собі дозволити, звичайно), але все, за що ми бралися, — за вкрай рідкісними винятками — було дуже смачним. Це ж правило стосується і сьогоднішнього рецепта. Не вірите? Можете переконатися самі!

(для приготування страви на чотирьох-шістьох)

Інгредієнти:

• 500 грамів маленьких бульб картоплі (почистити й розрізати на чверті)
• 2–3 маленьких цукіні або кабачки (нарізати кружальцями)
• 3 великі пучки шпинату (видалити стебла й грубо посікти)
• 2 великі головки білої цибулі (очистити від лушпиння й розрізати кожну на 8 частин)
• 5–6 зубчиків часнику (почистити й розчавити ножем)
• Половина нарізаного кільцями свіжого перцю чилі середнього розміру
• Цедра половини лимона
• 1 столова ложка за’атару
• 200 грамів фети
• 50 грамів пармезану
• Рафінована рослинна олія
• Морська сіль

Приготування:

1. У глибокому сотейнику на середньо-сильному вогні в рослинній олії смажимо картоплю протягом 20–25 хвилин, доки вона добре не підрум’яниться (зовсім не обов’язково, щоб вона була м’якою, адже їй ще належить томитися в духовці).
2. Готову картоплю викладаємо на друшляк, застелений паперовими серветками, і даємо стекти над каструлею або мискою.
3. У тому самому сотейнику коротко (4–5 хвилин) обсмажуємо цибулю і часник, щоб підрум’янилися. Часточки цибулі обережно перевертаємо за допомогою лопатки.
4. Тим часом в іншій сковороді на рослинній олії обсмажуємо цукіні до напівготовності. Викладаємо на паперові рушники.
5. Нагріваємо духовку до 180 градусів.
6. Коротко, не більше хвилини, бланшуємо шпинат і відкидаємо на друшляк. Даємо стекти.
7. Змащуємо форму для запікання олією і викладаємо в неї картоплю, цукіні, цибулю, часник, шпинат, лимонну цедру, перець чилі та фету. Солимо.
8. Потім посипаємо пармезаном і за’атаром (якщо у вас не знайшлося за’атару, можете замінити його прованськими травами). Відправляємо в духовку на 30–35 хвилин.
9. Подаємо до столу негайно.