Жінка, якій відома брудна істина про «чисте харчування». Продовження

«Я зовсім перестала бути схожою на себе колишню, милу й м’яку дівчину, — згадувала вона пізніше. — Не було дня, щоб я не бігала. Тому, коли я повернулася до рідного Лондона, усі близькі мені люди просто ахнули. Що ти із собою зробила, навперебій запитували вони мене, чому ти так схудла?! А мені здавалося, що я почуваюся дуже добре, і тому я всім із гордістю відповідала. О-о-о, це добре самопочуття!»

Цілком зайнята думками про те, що вона має їсти і які фізичні вправи виконувати, Даніелла не могла призначити жодної робочої зустрічі, не звіривши її попередньо з розкладом своїх прийомів їжі й походів до фітнес-клубу. Усе опинилося на другому плані, крім… здоров’я. Айзекс перестала вживати продукти, що містять глютен, бо вирішила, що має целіакію (захворювання тонкого кишечника), а невдовзі після цього припинила вживати м’ясо, молочні продукти й цукор.

Перед від’їздом з Австралії Даніелла спробувала зайнятися лайфстайл-журналістикою (журналістикою, що висвітлює спосіб життя людини) й написала кілька оглядів курортних готелів і пансіонатів. Останнім із них був гламурний курорт на островах Вітсандей у Квінсленді.

Коли Даніелла опинилася на згаданому курорті, їй здалося, що вона нарешті знайшла свій особистий рай. Вона відразу ж потоваришувала з місцевою командою доброго самопочуття, яка попросила Даніеллу підготувати кілька рецептів. Для Айзекс це не становило особливих труднощів, тому що тоді вона, здається, знала все про харчування за такого способу життя. Її замовники наполягали, щоб усі ці рецепти не містили інгредієнтів із глютеном і цукром.

«Зрештою, — розповідає вона, — мені, людині, яка ніколи професійно не займалася цим питанням, заплатили купу грошей за 175 рецептів, написаних мною на одному голому натхненні! Я стала високооплачуваною копірайтеркою для квінслендських «велнесників» (від англійського wellness, тобто добре самопочуття — авт.). Вийшла ціла книга з моїми порадами й побажаннями щодо доброго самопочуття, і найсумніше в цій історії те, що ніхто з моїх щедрих замовників навіть не спромігся перевірити об’єктивність мого матеріалу й викладених у ньому фактів. Уже тоді я зрозуміла, що ніхто насправді не контролює гігантську індустрію доброго самопочуття!»

Саме в той період Айзекс стала цікавитися питанням, звідки всі ці відомі бренди велнес-продуктів черпають інформацію для своїх фантастичних висновків і не менш фантастичних обіцянок на упаковках із їхньою продукцією — у всюдисущому й не надто перебірливому Гуглі, у численних кулінарних блогерів, які не особливо лізуть по слово в кишеню, у гламурних інфлюенсерів (термін походить від англійського influence, і під ним маються на увазі люди, які професійно займаються формуванням у суспільній свідомості нових модних тенденцій і брендів)?!

На самій передовій лінії доброго самопочуття Даніелла раптом виявила, що її зовсім не тішать її «тугий» прес і «сяюча» шкіра, і вона не отримує абсолютно жодного задоволення від того, що, йдучи з друзями до ресторану, змушена постійно сама займатися його вибором і замовленням — щоб контролювати ситуацію з меню й отримати саме те харчування, яке визначене її власними жорсткими правилами.

«Я дійшла до того, — зізнавалася вона, — що заздалегідь телефонувала до ресторану й пояснювала менеджеру, що в моїй компанії буде людина, яка не їсть те, те й те… і я розуміла, що чиню некрасиво, бо роблю це потай телефоном, а не відкрито й чесно. Мені було дуже соромно за себе…»

Правда полягає в тому, що Даніелла Айзекс була зовсім не самотня у своєму надмірному захопленні добрим самопочуттям. У кожної й кожного з вас є друзі чи знайомі, які не можуть дозволити собі замовити в ресторані або приготувати вдома нормальний чизбургер. Вони повсюдно замінюють хліб авокадо, а смажену картоплю — мізерною жменькою зеленого салату. Утім, ніхто не каже, що це погано, але навіщо ж перетворювати такий спосіб життя на культ? Чому багато хто з нас почав вважати, що тарілка пасти зі смачним соусом — це злочин, а зайвий похід до фітнес-клубу — те, без чого людина ніяк не може обійтися? Чому термін «чисте харчування» в якийсь момент перевантажився дивними правилами й безглуздими заборонами, а їжа, від якої людина має отримувати задоволення, перетворилася на табу, порушення якого аморальне?!

(далі буде)