Паста з гострим соусом італьяно веро та пармезаном

Це буде коротка, але зворушлива історія про Альфредо Де Леліо, талановитого творця фетучині аль Альфредо. Сталася вона 1908 року в маленькому сімейному ресторанчику П’яцца Роса (червона площа) в Римі, яким у ті часи керувала мати Альфредо — Ангеліна.

Дружина синьйора Де Леліо саме народила йому їхнього первістка, і після пологів її здоров’я помітно похитнулося. Альфредо, який дуже її любив, перепробував безліч найрізноманітніших поживних рецептів, що, на його думку, могли відновити сили дружини. Одним із рецептів, які він вигадував, була пласка паста, приготована власноруч із вершковим маслом і пармезаном. Як добрий католик, Альфредо помолився покровительці всіх породіль і вагітних Святій Анні й відніс свою нову страву до лікарні, де перебувала його кохана, Інес. Вона не лише із задоволенням з’їла пасту, а й від цього дня стала швидко одужувати. Саме Інес і запропонувала чоловікові додати пасту до меню їхнього ресторану.

Після цього, 1914 року, Альфредо відкрив власний ресторан і назвав його «Альфредо» (зрештою, добропорядні італійські чоловіки лише тоді залишають свою матусю, коли в них з’являється кохана жінка й вони одружуються). Слава про фетучині аль Альфредо поширилася не лише Римом, а й усім іншим гастрономічним світом. Зі своїми стильними вусиками (підстриженими маленьким акуратним пучком під носом — як у Муссоліні) він і сам невдовзі став римською знаменитістю. Є навіть фотографія, де у своєму ресторані він позує з фетучині та Кеннеді. Не дивуйтеся, останній тоді ще не був президентом США.

У 1943 році синьйор Де Леліо продав свій ресторан чужим людям і дуже переживав із цього приводу. А вже в 50-му вирішив відкрити новий ресторан — тепер уже разом зі своїм дорослим сином Аугусто.

У наш час цей ресторан (ним керує племінник Альфредо) став настільки знаменитим, що багато президентів, кінозірок, художників і музикантів, чиї імена знає весь світ, буваючи в Римі, вважають своїм обов’язком пообідати в цьому ресторані.

Це прозвучить смішно, але фетучині аль Альфредо тепер більше відомі за межами Італії, особливо в Америці. Адже бізнес із виробництва цього виду пасти від самого початку, ще з часів Сінатри, валіз з акулячої шкіри й чоловіків, які носили капелюхи, був зорієнтований на експорт до Америки. На самому ж Апеннінському півострові є італійці, які навіть не знають, що існує така національна страва, і думають, що вона американська.

Самі ж фетучині, як і сир пармезан, уперше згадуються в 15-му столітті. Слово «фетучині» походить від «фетучіа», що буквально перекладається як «скибочки фети», або, ймовірно, від латинського «офетта» — тістечко з пшеничного борошна.

Історія появи нашого рецепта фетучині теж смішна. Сиділи ми якось увечері, втомлені як чорти, й думали, що б такого приготувати на обід, щоб особливо не напружуватися. Порившись у холодильнику, нічого цікавого й придатного до їжі, крім залишків хамону та каперсів, ми не знайшли. Це те, що залишилося від сальморехо, дивовижного іспанського супу, який ми готували для гостей минулими вихідними (до речі, дуже смачний суп — ніжніший та ароматніший за знаменитий гаспачо). Паста й помідори є в нашому домі завжди. А назва цього соусу має бути зрозумілою кожному, хто знайомий із піснями Адріано Челентано. Адже «італьяно веро» в перекладі з італійської означає «справжній італієць», яким синьйор Челентано завжди був і є.

(на 2 порції)

Інгредієнти для пасти:

• 6 «гнізд» фетучині

Інгредієнти для соусу італьяно веро:

• 3 рожеві помідори, очищені від шкірки й насіння, нарізані на 8 частин кожен
• 50 г прошуто, нарізаного вузькими смугами
• 2 ст. л. каперсів, розчавлених ножем
• 12 великих зелених оливок, нарізаних маленькими шматочками
• 2 великі зубчики часнику, нарізані тонкими пелюстками
• 1 ст. л. бальзамічного оцту
• 1 ч. л. трав
• 1 ч. л. добре подрібненого перцю чилі
• Оливкова олія
• Велика морська сіль

Приготування:

1. Нагріваємо у сковороді оливкову олію й на середньому вогні обсмажуємо каперси та оливки 2-3 хвилини. Додаємо помідори й трави, готуємо ще пару хвилин, помішуючи. Коли помідори пустять сік, додаємо до сковороди часник і прошуто, тушкуємо ще 4-5 хвилин. Солимо. Зверніть увагу, що в соусі, який ви готуєте, є чимала кількість оливок і каперсів. Вони вже самі по собі досить солоні. Тому солити соус потрібно дуже обережно, оскільки каперси й оливки віддають сіль поступово, і якщо ви з нею переборщите, соус із часом може стати дуже солоним.
2. До відома: соус італьяно веро буде дуже доречним до будь-яких видів пасти й, можливо, до білої риби, якщо приберемо звідти прошуто.
3. Відварюємо фетучині, як зазначено в інструкції на пакованні, до готовності «аль денте». Викладаємо на тарілки, зверху поливаємо соусом італьяно веро й щедро посипаємо пармезаном.