Крем-суп із гарбуза, лайма та перцю чилі
ДО ОБРАНОГО
Сік лайма (або лимона) і свіжоподрібнений перець чилі (це може бути й мелений чорний перець) — класичне поєднання, притаманне кухням багатьох азійських і латиноамериканських народів. У Мексиці, наприклад, свято вірять, що ця суміш лікує від похмілля, і в будь-якій придорожній кантині вам у таких випадках обов’язково приготують коктейль із кокосового молока, щедро приправленого згаданою сумішшю та щіпкою солі. Не лише в Мексиці, а й в Індії, на Тайвані, у Шрі-Ланці, Перу, Еквадорі та інших країнах Азії й Південної Америки лайм і перець чилі є обов’язковими інгредієнтами багатьох супів, карі, овочевих рагу, страв із риби та морепродуктів. Свіжовичавлений сік лайма або іншого цитрусового разом із гострим перцем просто дивовижно змінює смак будь-якого салату зі свіжих овочів чи фруктів. Ця кисло-гостра приправа допомагає таким продуктам розкрити їхню природну солодкість, а також помітно посилює аромат. Як образно висловився одного разу модний латиноамериканський шеф-кухар (вибачте, але я ніяк не можу пригадати його ім’я, хоч убийте!), «овочі без лайма, перцю чилі та солі мають такий самий вигляд, як цілком гола людина на людному перехресті». І знаєте що, інколи мені здається, що я думаю так само… ))
У другій половині дев’ятнадцятого та протягом усього двадцятого століття поєднання лайма й перцю чилі міцно увійшло в моду в Західній Європі й стало такою самою незмінною, як у деяких азіатів і латиноамериканців, частиною іспанських, португальських, італійських та французьких кулінарних традицій. Обидва ці компоненти давно й міцно знайшли своє місце в рецептах багатьох північноафриканських страв. Ну й, звісно, дуже складно уявити без цієї кисло-гострої пари каджунську та креольську кухню Луїзіани.
Трохи цікавого вам у стрічку! )) Наскільки глибоко й органічно ці плоди входять у культуру та традиції згаданих вище народів, можна уявити за таким прикладом:
Індуси вивішують перед входом до осель зв’язки гілочок лимона або лайма разом із зеленим чилі, оскільки існує повір’я, що це поєднання допомагає позбутися Алакшмі (вона ж Дхумаваті, Нірріті та Джієтха) — богині, яка в індійській міфології уособлює злидні, нещастя та лиху долю. Алакшмі є повною протилежністю своєї рідної сестри — богині Лакшмі, образ якої в уявленні індусів утілює удачу й добробут.
Алакшмі обожнює все кисле, терпке й дуже гостре. Саме тому власники крамниць і господарі будинків зв’язують гілки з лимонами та косички з перцю чилі й вивішують їх на гачках перед входом до приміщення. Вважається, що Алакшмі, підійшовши до дверей і побачивши улюблені ласощі, неодмінно все з’їсть, а втамувавши голод, передумає заходити до крамниці або житлового будинку. Дехто вважає, що після з’їдених плодів Алакшмі просто втрачає здатність заходити до будинків. Вона зупиняється й розгублено обертає своїми страшними очима, але нічого вдіяти не може. Алакшмі, на відміну від своєї сестри, ненавидить також усе солодке, тому на святах в індусів завжди дуже багато солодощів: з одного боку, вони допомагають задобрити Лакшмі, а з іншого — відлякати Алакшмі.
Ну, а тепер рецепт чудового крем-супу з гарбуза з… звичайно ж, соком лайма й гострим перцем чилі!

(на 4 порції)
Інгредієнти:
- 1 кг м’якоті гарбуза (нарізати маленькими кубиками)
- 1 чайна ложка подрібненого свіжого перцю чилі без насіння, плюс кілька кілець для прикрашання, або 1 кавова ложка пасти чилі
- 60 мл свіжовичавленого соку лайма
- Цедра одного лайма (для прикрашання)
- 30 грамів рідкого світлого меду
- 1 невелика паличка кориці
- 30 грамів вершкового масла
- 20 мл оливкової олії
- Сіль
Приготування:
- У великому сотейнику на середньому вогні нагріваємо обидва види масла. Додаємо мед і корицю. Коли мед розтопиться, кладемо до сотейника гарбуз. Готуємо 15–20 хвилин, доки він не карамелізується й не стане м’яким. Видаляємо паличку кориці.
- Викладаємо гарбуз, перець чилі та сік лайма в чашу блендера й перебиваємо до однорідної кремоподібної маси. Консистенцію супу регулюємо звичайною питною водою. Солимо.
- Розливаємо суп у тарілки. Перед подаванням посипаємо цедрою лайма й кільцями перцю чилі.


КОМЕНТАРІ