Крем-суп із запеченого в меду гарбуза з пряженим молоком, ваніллю та какао

Так сталося, що рівно вісімнадцять років тому я став власником ювелірного ательє, яке розмістилося в перебудованій мною двокімнатній хрущовці майже в самому центрі Києва — неподалік від Палацу «Україна». Називалося воно «Деніз», що в перекладі з тюркської означало «море». Така романтична назва дісталася мені разом із викупленою квартирою на першому поверсі й однойменним підприємством — ТОВ, яке, якщо вірити його статуту, обслуговувало населення, виконуючи індивідуальне пошиття та ремонт одягу. Я полінувався щось змінювати й навіть слово «ательє» в статуті зберіг. Сама назва мені сподобалася й здалася певною мірою символічною, навіть попри її турецьке походження: задовго до цього я закінчив військово-морське училище, потім плавав — про це мають знати постійні читачі нашого блогу, — а тут раптом море: як було встояти? Хоча якби я зараз сказав вам, що в той свій «ювелірний період» не був людиною багато в чому романтичною й мрійливою, то покривив би душею. Цей несподіваний — якщо хто не знає, за фахом я юрист — поворот у моїй долі стався відразу після того, як я безуспішно спробував працювати на одного з наймодніших у середині дев’яностих політиків; його імені з етичних міркувань не називатиму. Людиною він був так собі, як я вже давно й добре зрозумів. Але тоді я, а разом зі мною чимало інших молодих людей — зовсім не дурних і талановитих, наприклад Юля Мостова, Саша Лавринович, Олександра Кужель, — був геть сліпим і плутав роботу на цього політика зі служінням батьківщині та демократії… Тепер мені смішно це згадувати, але слів із пісні не викинеш — quod est, quod fuit. Саме після цього не зовсім вдалого дебюту в ролі «ад’ютанта його превосходительства» я й вирішив назавжди присвятити себе вічному та прекрасному…

Щиро кажучи, мені подобалося бути ювеліром. Ні, зовсім не в тому значенні, про яке ви подумали: я й досі не маю найменшого уявлення, як тримати в руках пальник або користуватися штихелем. Ювелірна справа подобалася мені лише тим, що в ній можна було цілковито віддаватися творчості — поєднувати дорогоцінне й напівдорогоцінне каміння різного огранювання: овали, багети, кабошони; змішувати метали — золото, платину, срібло; покладаючись лише на власну фантазію та смак, складати в химерну мозаїку кольорів і форм персні, браслети, брошки, кольє… Це було так цікаво, так захопливо!

Минуло багато часу, і ось я знову займаюся тим, що мене захоплює й надихає. Іноді я складаю інгредієнти у вигаданих нами стравах, немов блискуче каміння в намисті. І, що, безперечно, найбільш хвилює в усьому цьому, у мене виходить не лише в теорії — смак створених таким чином страв також дивовижний! Та дайте мені завдання збити білки до стійких піків — і я здивовано підніму брови, адже вся практична частина цієї роботи лежить на тендітних плечах моєї красуні й розумниці Юлечки. Вона ще й уперта як чорт і втілює в життя всі мої кулінарні les rêves, хоч би яких зусиль це їй коштувало.

Саме таким є сьогоднішній рецепт крем-супу із запеченого в меду гарбуза з пряженим молоком, ваніллю та какао. Він з’явився в моїй голові просто з повітря — одразу в такому завершеному вигляді, як описано нижче, — і я не збираюся прибирати з цього тексту жодної літери. Адже я давно й напевно знаю: навіть не я це вигадав, а якесь аморфне створіння, яке від самого мого народження оселилося в мені й час від часу, нехтуючи всіма звичними для пересічної людини законами причинно-наслідкових зв’язків, цілковито бере кермо влади у свої руки. Я ставлюся до цього створіння з великою повагою, а ви можете назвати його як вам заманеться — я не заперечую…

(на 4 порції)

Інгредієнти:

• 1 кг м’якоті гарбуза
• 2 л незбираного молока
• 2 столові ложки арахісу, очищеного, обсмаженого й перетертого в ступці
• 1 см кореня імбиру, натертого на дрібній тертці
• 2 столові ложки акацієвого меду
• Половина столової ложки якісного какао
• Пів чайної ложки кориці
• 3–4 краплі ванільної есенції
• Сіль

Приготування:

1. Вмикаємо духовку й нагріваємо її до 200 градусів.
2. Починаємо з молока. У невеликій емальованій каструльці кип’ятимо молоко, а потім на найслабшому вогні уварюємо його наполовину. Підтримуємо гарячим.
3. Нарізаємо гарбуз пластинками завтовшки до одного сантиметра. Застеляємо деко фольгою або папером, викладаємо на нього шматочки гарбуза й рясно змащуємо медом. Ставимо в духовку й готуємо, доки гарбуз не стане дуже м’яким.
4. Перекладаємо гарбуз у гаряче молоко, додаємо всі інші ще не використані інгредієнти й перебиваємо блендером до ніжної кремоподібної консистенції. Накриваємо кришкою й залишаємо на 10 хвилин.