Кукурудзяне гаспачо

Звідки пішло слово «гаспачо»?

Цього насправді ніхто не знає, але знайомитися з різними припущеннями щодо походження цієї назви — заняття дуже й дуже цікаве. За однією з версій, це слово походить від грецького терміна, який у далекому минулому позначав скриньку для пожертв, яку тоді можна було зустріти в багатьох давньогрецьких храмах. Парафіяни кидали до них монети різної форми та цінності… Утім, оскільки двері в таких публічних місцях були відчинені для всіх (не лише для патриціїв або просто заможних грецьких громадян), крім монет у подібних скриньках траплялися й простіші підношення — наприклад, звичайні продукти, зокрема навіть хліб.

Інші кулінарні історики й водночас лінгвісти чомусь стверджують, що в цьому слові, мовляв, багато арабських звуків, а тому гаспачо може мати берберське походження. Тим більше, що Іберійський півострів, на території якого розташована сучасна Іспанія, тривалий час (із восьмого до п’ятнадцятого століття!) перебував саме під контролем андалузького халіфату, який очолювали переважно правителі зі старовинних берберських родів.

Хоча є й такі, хто вважає, що гаспачо походить від давньоєврейського слова «газаз», яке можна перекласти як «розбивати на маленькі шматочки». Що ж, звучить доволі правдоподібно!

Джанет Мендель, кухарка й велика фахівчиня з андалузької кухні, запевняє нас, що, найімовірніше, цей термін походить від старолатинського «каспа», що означає «дрібні фрагменти» або «маленькі елементи».

Усі ці ідеї принаймні дають хоч якесь уявлення про техніку приготування й кінцеву мету створення одного з моїх найулюбленіших супів.

У нашому блозі його рецептів дуже багато. Тепер ось буде ще один: гаспачо з кукурудзи, або кукурудзяне гаспачо!

(розраховано на 1–2 порції)

Інгредієнти:

• 1 великий качан кукурудзи (зрізати зерна з качана гострим ножем)
• 1 середній солодкий перець зеленого кольору вагою близько 200 г (видалити насіння й дрібно посікти)
• 2 огірки загальною вагою близько 200 г (обрізати кінчики й нарізати маленькими шматочками)
• 1 середнє стебло селери (дрібно посікти)
• 150 г листя шпинату (добре промити)
• 150 г тонких гілочок портулаку (ретельно промити)
• 1 великий зубчик часнику (очистити від лушпиння й дрібно посікти)
• Чверть чайної ложки подрібненого зеленого перцю чилі
• 300 мл питної води
• 30 мл бальзамічного оцту
• Оливкова олія
• Сіль

Приготування:

1. У сковороді на середньому вогні нагріваємо 20 мл олії й готуємо в ній шпинат, доки він не зів’яне й не виділить рідину. Це займе у вас приблизно 2–3 хвилини. Перекладаємо шпинат на тарілку.
2. Вливаємо в сковороду ще таку саму кількість олії й за тієї самої інтенсивності вогню обсмажуємо портулак протягом 10 хвилин, доки не стане м’яким. Перекладаємо на тарілку.
3. У каструлю середнього розміру кладемо зерна кукурудзи, солодкий перець, огірки, селеру, шпинат, портулак, часник і перець чилі.
4. Ставимо в холодильник на 2 години.