Кус-кус зі смаженими помідорами чері та зеленню по-ізраїльськи

Ізраїльська кухня здебільшого охоплює національні страви, які здавна готувала єврейська діаспора, розсіяна по всьому світу, а також євреї в самому Ізраїлі від часу його утворення після Другої світової війни у 1948 році. Сюди ж варто зарахувати й місцевий ф’южн — різновид сучасної кухні, побудованої на цілеспрямованому поєднанні різних стилів та інгредієнтів з інших кухонь світу, — появу якого історики кулінарії датують першою половиною сімдесятих років.

Ізраїльська кухня склалася й продовжує формуватися з трьох основних напрямів єврейської кулінарії:

а) мізрахського, що переважно розвивався серед євреїв, які населяли Близький Схід, Північну Африку, Азію та деякі арабські країни (таких євреїв називали ще «східними євреями», адже «мізрахі» єврейською означає «східний»); його відмінною рисою була велика кількість фаршированих і запечених овочів, а також квасолі, нуту, сочевиці та булгуру — подрібнених зерен пшениці;

б) сефардського, характерного для євреїв-сефардів, які традиційно жили на території Іспанії, Португалії, північноафриканських арабських країн, а також у деяких середземноморських державах, як-от Туреччина, Греція, та на Балканах: сефарди зазвичай готували страви, типові для місць їхнього проживання, пристосовуючи їх до своїх релігійних вимог і традицій;

в) ашкеназького, що зародився серед євреїв-ашкеназі, які з давніх часів жили компактними громадами на територіях Священної Римської імперії — спочатку селилися на берегах Рейну в Західній Німеччині та Північній Франції, — розмовляли кількома діалектами германської мови, а в Середньовіччі розселилися також на землях сучасних Білорусі, Латвії, Молдови, Польщі, Росії та України.

Ізраїльська кухня охоплює багато страв, характерних для левантійської, близькосхідної та середземноморської кухонь. До них належать фалафель, хумус, шакшука, кус-кус, страви із заатаром та багато інших.

Вона зазнала сильного середземноморського впливу завдяки появі інгредієнтів, характерних для цього багатого на гастрономічне різноманіття регіону. Особливо це стосується деяких видів фруктів та овочів, молочних продуктів і риби.

У минулому їжа євреїв ґрунтувалася на кількох основних продуктах, які певною мірою залишаються такими й у сучасній ізраїльській кухні. Йдеться про оливки, інжир, фініки, гранати, виноград, пшеницю та ячмінь.

Ось і кус-кус зі смаженими помідорами чері та зеленню — страва, характерна для багатьох країн Середземномор’я, Північної Африки й Близького Сходу, — також є частиною ізраїльської кулінарної традиції.

(на чотирьох)

Інгредієнти:

• 1,5 склянки кус-кусу
• 400 грамів помідорів чері (розрізати навпіл)
• Невеликий пучок черемші
• По половині склянки грубо посіченого листя петрушки й базиліку
• 3 столові ложки вершкового масла
• 1 столова ложка світлого меду
• Оливкова олія
• Сіль
• Чорний мелений перець

Приготування:

1. Нагріваємо в невеликій сковороді дві столові ложки оливкової олії й обсмажуємо в ній черемшу на слабкому вогні протягом 8–10 хвилин. Викладаємо на тарілку.
2. Збільшуємо вогонь до помірно слабкого, додаємо в сковороду дві столові ложки вершкового масла й мед. Коли суміш почне темніти, кладемо помідори та смажимо їх 6–7 хвилин, доки вони не карамелізуються. Перекладаємо на тарілку.
3. На середньому вогні нагріваємо великий сотейник і всипаємо до нього кус-кус. Обсмажуємо, постійно струшуючи сотейник, доки крупа трохи не змінить колір і не почне пахнути.
4. Одразу після цього додаємо дві склянки доведеної до кипіння й злегка підсоленої питної води та одну столову ложку вершкового масла. Вимикаємо вогонь і накриваємо кришкою. Залишаємо на 4–5 хвилин.
5. Потім додаємо до кус-кусу базилік, петрушку й соус, що залишився після смаження помідорів. Солимо та перчимо до смаку, добре перемішуємо.
6. Зверху на кус-кус викладаємо обсмажену черемшу й карамелізовані помідори.
7. Подаємо до столу теплим.

Примітка. Ми приготували кус-кус як гарнір до курячої пікати.