Літній гаспачо

Питати, хто винайшов гаспачо, — те саме, що запитувати, хто придумав піцу. У відповідь приготуйтеся почути неймовірну кількість версій про його походження, більшість із яких очевидно суперечать одна одній як із культурного, так і з географічного погляду. Водночас у багатьох людей за згадки про цей густий томатний суп передусім виникають асоціації, пов’язані з Іспанією, а якщо бути до кінця об’єктивним, то навіть радше з Андалусією.

Багато народів, які жили в цих краях у далекому минулому, починаючи від давніх римлян і закінчуючи геніальними будівничими Альгамбри, зробили свій внесок у народження гаспачо. Адже спочатку цей суп був стравою, про яку, загалом, і писати було особливо нічого. Його перетворення на сучасну версію гаспачо можна порівняти, наприклад, із тим, як традиційний привілей бідняків — «свинячі вуха» (варені з часником, копчені, мариновані) — поступово став делікатесом, якого сьогодні не цураються й у фешенебельних ресторанах. Гаспачо починав свій шлях зі звичайного глиняного горщика з черствим хлібом, оливковою олією та винним оцтом, а нині приготувати цей суп вважають за честь найкращі шеф-кухарі світу.

На щастя, сьогодні гаспачо став настільки популярним, що для того, аби його скуштувати, зовсім не обов’язково долати 3700 км до Іспанії. Ви можете замовити цей холодний літній суп у багатьох ресторанах Вашого міста. Щоправда, більшість таких супів будуть досить далекими від його автентичної версії.

Віддаючи належне геніальним творцям прохолодного, освіжального гаспачо, хочу звернути Вашу увагу на важливу обставину: справжній гаспачо не варять! Жодна іспанка, яка себе поважає, не додасть до гаспачо гарячий томатний соус: його готують винятково із сирих інгредієнтів. Якщо ж Ви збираєтеся приготувати гаспачо на домашній кухні, пам’ятайте, що головним компонентом цього супу все ж є оливкова олія.

Звісно, класика залишається класикою, але навіть найконсервативніші з нас час від часу прагнуть оновлень. Попередники сучасного гаспачо не містили помідорів: їх готували з хліба, води, оливкової олії, оцту, солі та часнику. Після появи в Європі продуктів із Нового Світу до червоного андалуського гаспачо увійшли помідори й солодкий перець; огірок став одним із поширених, але не обов’язкових інгредієнтів. Сьогодні існують і авторські версії з авокадо та іншими додатками.

(розраховано на чотири порції супу)

Інгредієнти для гаспачо:

• 6 великих стиглих рожевих помідорів (бланшувати, очистити від шкірки й видалити насіння)
• 4 середні свіжі огірки (очистити від шкірки й нарізати невеликими шматочками)
• 1 великий червоний солодкий перець (видалити насіння та хвостик, нарізати шматочками)
• 1 невелика головка червоної солодкої цибулі (почистити й добре подрібнити)
• 1 маленький стиглий авокадо (очистити від шкірки, видалити кісточку й грубо порубати)
• 2 зубчики часнику (почистити й подрібнити)
• 2 столові ложки червоного винного оцту
• 60 мл якісної оливкової олії
• Морська сіль
• Чорний перець

Інгредієнти для подавання:

• Різнокольорові помідори чері різної форми або виноградні помідори (розрізати навпіл)
• 5–6 стебел зеленої цибулі (нарізати невеликими шматочками лише зелену частину)
• 4 столові ложки грубо подрібненого листя базиліку
• Підсмажений на сухій сковороді хліб
• Оливкова олія

Приготування:

1. Викладаємо до чаші блендера всі овочі для гаспачо, а також вливаємо оливкову олію. Збиваємо до ніжної однорідної маси. Приправляємо оцтом, солимо й перчимо до смаку.
2. Щоб гаспачо настоявся й набув насиченого смаку, залишаємо його в холодильнику на одну-дві години.
3. Перед подаванням розливаємо по сервірувальних тарілках, прикрашаємо помідорами, зеленою цибулею та базиліком. Щедро збризкуємо оливковою олією й подаємо до столу разом із підсмаженим хлібом.