Овочевий суп із білих і польських грибів, моркви та цибулі з історією про великий теніс і Щербицького

Я ніколи не вважав себе завзятим грибником. Узагалі я не великий прихильник тривалої одноманітної самотності. Тож глибока хронічна медитація, зокрема таке її клінічне завершення, як саторі — мале чи велике, — точно не для мене. Так само холодно або просто байдуже, і з тієї ж причини, я ставлюся до деяких видів спорту — бігу підтюпцем, швидкої ходьби, усіх різновидів фітнесу… Саме тому все свідоме життя я присвятив великому тенісу: тут є все. Є рух, який, немов у талановитого шахіста, цілковито непередбачуваний і в кожну окрему мить має мільйони варіантів подальшого розвитку. Водночас тут очевидно й постійно потрібно докладати розуму — інакше програєш! А найголовніше, що завжди приваблювало мене в тенісі, — це незмінний елемент двобою: ти протистоїш одному-єдиному суперникові, і на шальки терезів покладено твій розум проти його розуму, твої сили й уміння проти його сил та вміння. Крім того, мені завжди дуже подобалося, що в тенісному протистоянні, попри неабиякий запал пристрастей, цілковито відсутня будь-яка агресія — у тому сенсі, як її розуміють, наприклад, у боксі або справжньому воєнному зіткненні. Навпаки, цей поєдинок, як у добрі романтичні часи великодушного лицарства й фатального кохання, сповнений стриманої шляхетності та мовчазно погоджених взаємної поваги й чесності. А тепер скажіть мені: які розумові зусилля і яка стримана шляхетність знадобляться вам під час збирання грибів?

І все ж одного разу друзі вмовили мене кілька разів поїхати «по гриби». Відбувалося це в першій половині 1980-х років, коли «партійна дисципліна» в СРСР уже впала нижче плінтуса. Завдяки цьому ми збирали гриби просто на території сумнозвісного Сухолуччя. Там, серед листяного лісу й давно ніким не полоханої живності — Щербицький на той час уже був надто хворим і немічним, тож йому було не до полювання, — у неймовірній кількості росли білі, польські гриби, зеленушки, грузді… Пам’ятаю, 1983 року за кілька таких виїздів я назбирав стільки польських грибів — або боровиків, якщо хочете, доволі рідкісного виду в наших краях, — що після сушіння в духовці їх вистачило на два роки постійного приготування грибних супів, печені з м’ясом і грибами та всіляких грибних жульєнів, які за радянських часів були дуже популярні серед обивателів. Наступного року ми знову їздили до Сухолуччя, але такого достатку білих і польських грибів уже не було, і мені здалося, що грибників цього разу було більше, ніж грибів. А потім гримнув Чорнобиль, і вся моя так вдало розпочата кар’єра грибника накрилася мідним тазом…

Яким же було моє здивування, коли кілька днів тому на стихійному ринку біля нашого старого залізничного вокзалу, який давно вже не працює за призначенням, я побачив бабусю, що продавала ціле відро польських грибів — лише по 20 гривень за кілограм! Звісно ж, я їх купив. А результатом цієї несподіваної й приємної покупки став рецепт чудового грибного супу, яким ми з Юлею хочемо поділитися з вами нижче.

Інгредієнти:

• 1 кг польських грибів, почищених і добре промитих під проточною водою
• 100 г сушених білих грибів, попередньо замочених
• 1 велика морквина, почищена й нарізана тонкими довгастими пластинками
• 250 г цибулі-порею, нарізаної тонкими кільцями
• 1 лавровий лист
• 6 горошин духмяного перцю
• 6 горошин гострого чорного перцю
• 2 бутони гвоздики
• Домашня рафінована рослинна олія
• Крупномелена сіль

Приготування:

1. Спочатку протягом двох годин добре вимочуємо білі гриби в невеликій кількості питної води. Після цього проціджуємо грибну юшку крізь марлю — вона нам ще знадобиться.
2. Одночасно чистимо польські гриби й заливаємо їх водою у великому тазі. Залишаємо на деякий час, відкидаємо на друшляк і добре промиваємо проточною водою.
3. У середній каструлі варимо 15–20 хвилин обидва види грибів, нарізаних невеликими шматочками, у двох літрах питної води, додавши попередньо проціджену юшку, що залишилася після вимочування білих грибів. На самому початку, коли грибний бульйон закипить, не забуваємо зняти шумівкою піну, після чого додаємо до каструлі всі спеції.
4. Тим часом у сковороді з додаванням рослинної олії коротко обсмажуємо моркву й цибулю на середньо-сильному вогні.
5. Коли гриби будуть готові, додаємо до бульйону моркву й цибулю. Куштуємо й солимо. Готуємо ще 5–6 хвилин. Потім вимикаємо вогонь, накриваємо кришкою й залишаємо потомитися на 10 хвилин.
6. Подаємо гарячим. До такого супу також можна додати попередньо відварену домашню локшину.