Паста лумаке із соусом із черемші, зеленої цибулі та шиїтаке, або коли приходить весна

Коли баба Свєта на ЗД-ринку (так називають стихійний ринок, що існує вже багато років на площі перед нашим старим залізничним вокзалом) та її товарки в ряду починають продавати короткі набиті пучки черемші та яскраво-смарагдову ніжну петрушку, я розумію — прийшла весна. Відразу після цього, немов відбувається це не за велінням згори, а лише за одним невидимим знаком із боку згаданої й давно знайомої мені зеленярки, починають тріщати й лускати по черзі бруньки бузку, яблуні та плетистої троянди в нас у дворі, Незя (наш алабай) відкриває сезон линяння, а всі наші три коти, немов змовившись, ідуть із дому…

Починається мій час. Я вам ніколи в цьому не зізнавався, але я зовсім не люблю зиму й тим паче осінь (точніше її частину — пізню осінь). Власне, не є великою прихильницею цієї пори й моя Юля. Різниці між ранньою та пізньою весною в нас тут майже немає, та й плавного переходу (як це заведено в нормальних кліматичних зонах) теж практично немає. Ось календарна зима буквально щойно й формально поступилася місцем такій самій календарній весні, як за місяць-півтора до нашого міста шалено вдирається літо й не відпускає його жителів (на моє глибоке захоплення) аж до початку жовтня.

У цей час ми на весь сезон виносимо наш літній дерев’яний і масивний стіл (за яким відбувається більшість кулінарних фотосесій для нашого блогу), а також не менш важкі лави. Відтепер усі наші обіди, вечері, чаювання та й просто традиційні вечірні посиденьки-втикання плавно переміщуються на свіже повітря (такий бонус отримує кожна людина, народжуючись на Півдні України). Цей стіл також є своєрідним штабом recept-2u.com.ua, де ми вигадуємо переважну більшість усіх наших нових страв, обговорюємо рецепти, які вважаємо гідними запозичення, і плануємо, що готувати наступного дня. Що ж, їжа для нас — не лише задоволення, а ще й важка, копітка, щоденна праця — я пишу, Юля готує. Нове ми творимо, як правило, разом: якісь ідеї приходять у мою голову, щось підказує Юля, іноді наші ролі міняються. Зрештою, ніхто спеціально не стежить за тим, як це все в нас виходить, — усе відбувається само собою й дуже органічно. Ми щасливі в цьому своєму житті.

Отже, весна… весна без жодного сумніву! А це означає, що ми нарешті вибираємося з доволі нудного й обмеженого в інгредієнтах кулінарного періоду, а заодно рішуче залишаємо зону постійного й нескінченного м’ясо-, картопле-, моркво-, буряко- та грибоїдства, всіляких і далеко не завжди корисних солінь, консервованих огірків, помідорів, баклажанів, набридлих за сезон смаженими й тушкованими. Тим і гарні весна, літо та частина осені, що дають змогу на тривалий період радикально переглянути наші взаємини з їжею як у плані використовуваних продуктів, так і в способах їх приготування.

Найпростіший рецепт пасти лумаке із соусом із черемші, зеленої цибулі та свіжих грибів шиїтаке — перша ластівка в цьому новому житті, що збуджує мої, трохи «підмерзлі» за зиму, почуття.

Лумаке — від італійського lumache, тобто «равлики», — дістали свою назву завдяки формі, що нагадує мушлю равлика. Цю коротку пасту виробляють із семоліни твердих сортів пшениці як невеликі ремісничі пастифічо, так і великі італійські фабрики. Лумаке чудово утримують соус усередині своїх завитків і однаково добре поєднуються як із легкими овочевими соусами, так і з насиченішими м’ясними або рибними. До її переваг слід зарахувати не лише смак і простоту приготування, а й універсальність, оскільки лумаке подають і з легкими соусами (як у нашому випадку), і з важкими (томатне пюре, анчоуси, тунець, м’ясо тощо).

(на двох або трьох їдців)

Інгредієнти:

• 500 грамів пасти лумаке (одна упаковка)
• 250 грамів шиїтаке
• 10 стрілок зеленої цибулі (залишити лише білу й блідо-зелену частину, нарізати на шматочки завдовжки до чотирьох-п’яти сантиметрів)
• Великий пучок черемші
• 3 столові ложки тертого Парміджано Реджано
• 1 чайна ложка цукру
• 40 грамів домашнього вершкового масла
• Якісна оливкова олія
• Сушений каєнський перець
• Морська сіль грубого помелу

Приготування:

1. У невеликому сотейнику розтоплюємо вершкове масло, додавши дві-три столові ложки оливкової олії, а також цукор. На середньому вогні коротко обсмажуємо й водночас злегка карамелізуємо зелену цибулю та черемшу так, щоб вони стали ніжними й м’якими, але сильно не потемніли. Викладаємо на тарілку, залишаючи більшу частину масла в сотейнику.
2. У тому ж сотейнику смажимо шиїтаке — зовсім недовго, щоб лише трохи підрум’янилися. Змішуємо гриби й зелень.
3. Тим часом ставимо варити пасту (робимо це відповідно до вказівок на упаковці).
4. Перед подачею заправляємо лумаке соусом із грибів та зелені, а також солимо й посипаємо сиром.
5. Подаємо пасту теплою.