Суп із зеленої сочевиці із зеленню, часником, зірою та лимоном

Головний інгредієнт у рецепті нашого супу — сочевиця, яка належить до родини бобових. Вона росте у стручках — по одній-дві насінини в кожному — і має круглу, овальну або серцеподібну форму. Розмір насінини буває меншим за кінчик гумки на олівці. Зазвичай сочевицю продають цілою або розколотою навпіл, і вона буває світло-коричневою чи зеленою. Після приготування сочевиця стає ніжною та трохи гоструватою на смак. Вона тисячоліттями входила до раціону людства й нерідко рятувала його від голоду. У минулому багато заможних гурманів вважали сочевицю їжею бідняків і виключали її зі свого меню через принизливу для знатної людини дешевизну. І хоча за ціною сочевиця справді належала й належить до найдоступніших продуктів, за користю та поживністю вона не поступається багатьом іншим інгредієнтам. Серед бобових я, мабуть, назвав би сочевицю найсмачнішою та найароматнішою (хоч яким спірним було б моє твердження).

Культурну сочевицю традиційно називають Lens culinaris Medik.; у сучасній таксономії цю назву також розглядають як синонім Vicia lens. Існує багато сортів сочевиці, що відрізняються кольором, розміром і кулінарними властивостями. Сама назва бобів «сочевиця» походить від православного та старослов’янського «сочевиця».

Найдавніші зразки сочевиці, знайдені під час археологічних розкопок, датуються віком у вісім тисяч років. У біблійній Книзі Буття є історія, з якої видно, наскільки цінною була в далекому минулому зелена сочевиця. Там ідеться про Ісава, який за миску юшки із цієї сочевиці та окраєць хліба продав своєму братові Якову право первородства. Завдяки поживності та смаку сочевицю цінували як за селянським, так і за королівським столом.

Вважається, що сочевиця походить із Близького Сходу (в Індії її називають «дал» або «дхал») чи Середземномор’я.

Сочевиця буває різних кольорів: червоного, світло- й темно-коричневого, зеленого. Сочевиця має землисто-горіховий, пряний присмак. Найкраще вона почувається у прохолодному кліматі, тому її висаджують ранньою весною за два-три тижні до ймовірних останніх заморозків.

Наш рецепт супу із сочевиці із зеленню, часником, зірою та лимоном задовольнить найвибагливіших їдців. Він помірно гострий, із легкою кислинкою, темно-зеленого кольору. Варити його потрібно менш як годину, і з жодними складнощами під час приготування супу за цим рецептом ви, навіть за великого бажання, не зіткнетеся.

(на чотири порції)

Інгредієнти:

• 2/3 склянки зеленої сочевиці
• 1 велика морквина (почистити й нарізати соломкою)
• 1 велика червона цибулина (почистити й нарізати тонкими півкільцями)
• 2–3 великі зубчики часнику (почистити, розрізати на кілька частин і розчавити ножем)
• Третина склянки подрібненого листя кінзи
• Чверть склянки подрібненого листя петрушки
• Чверть склянки дрібно нарізаної зеленої цибулі (лише зелена частина)
• 1 середній пучок листя шпинату (добре промити, грубі частини видалити й бланшувати пів хвилини)
• 1,5 літра овочевого бульйону
• Свіжовичавлені сік і цедра половини лимона
• 1 кавова ложка зіри (обсмажити на сухій сковороді й розтерти у ступці)
• Третина столової ложки паприки
• Олія
• Морська сіль
• Третина чайної ложки подрібненого перцю чилі

Приготування:

1. У великому глибокому сотейнику з товстим дном на середньому вогні нагріваємо 2–3 столові ложки олії. Смажимо хвилину-дві часник, доки він не почне пахнути, а потім додаємо цибулю й готуємо, доки вона не набуде золотистого відтінку.
2. Додаємо зіру, перець чилі та дві-три дрібки солі. Готуємо ще кілька хвилин.
3. Вливаємо бульйон, а потім всипаємо сочевицю, цедру та моркву. Доводимо до кипіння й на слабкому вогні готуємо суп близько 30 хвилин, доки сочевиця не стане м’якою. Перевіряємо на сіль, додаємо більшу частину кінзи, петрушки, зеленої цибулі та шпинату. Даємо постояти під кришкою 4–5 хвилин.
4. Після цього перебиваємо половину супу в блендері до пюреподібної консистенції. Повертаємо до сотейника.
5. Знову підігріваємо суп і додаємо лимонний сік. Даємо постояти 4–5 хвилин під кришкою.
6. Перед подаванням розливаємо по тарілках, збризкуємо оливковою олією, прикрашаємо паприкою та рештою кінзи, петрушки, зеленої цибулі й шпинату.