Суп із квасолі, або «Мінестра е фаджолі»

Два спогади з мого вже далекого дитинства залишили найяскравіший слід у моїй пам’яті: мої походи до гасової крамниці по паливо для нашого примуса й керогаза, а також велетенські черги по хрущовський хліб.

Хліб, пам’ятаю, зник у всьому СРСР якось одномоментно, і, наскільки я знаю, сталося це після відомого візиту Микити Сергійовича до США — йому так сподобалася картина американського кукурудзяного достатку, що він зробив її частиною нашої державної політики. А далі — чи то завдання нашому сільському господарству генеральний секретар виклав надто буквально, чи то директори колгоспів, як завжди в таких випадках, надто перегнули палицю, чи то Хрущова підставив хтось у Політбюро, де його недолюблювали майже всі, — але багато полів, на яких раніше росла пшениця, засіяли «царицею полів». Закінчилося тим, що до наступної після цієї катастрофічної дії осені в радянському плановому господарстві утворилася величезна прогалина щодо зернових культур, зокрема пшениці. Заповнити її не було чим, окрім тієї пшениці, що перебувала в державному резерві, а також — за великою іронією долі — тієї, яку в цій критичній ситуації вимушено довелося закуповувати в Америці.

Хай там як, у нашому місті на початку шістдесятих з’явилося небачене після війни явище — черги по хліб. Пам’ятаю, як бабуся підіймала мене о четвертій годині ранку, бо не було з ким залишити, і ми йшли до найближчої хлібної крамниці займати місце в черзі. Зазвичай вели запис, і потрапити до списку в першій сотні вважалося великою удачею.

Через це серед народу почалося серйозне невдоволення політикою Хрущова — досить згадати історію з бунтом робітників Новочеркаського електровозобудівного заводу, яка закінчилася масовими розстрілами 2 червня 1962 року. Перший політ людини в космос Юрій Гагарін здійснив 12 квітня 1961 року.

Кожен із вас по-різному дізнався про цю епохальну подію: одні — із книжок, телебачення чи інтернету, інші застали цей час наживо. Я належу до останніх…

Я вже казав, що мені дуже подобалися походи до гасової крамниці, і я, як зараз, пам’ятаю цю дорогу, сильно зарослу дерезою, польовими квітами та «будяками» — так на український лад ми називали бур’яни з великими ліловими квітами, трохи схожими на пензлики для нанесення пудри. Вона тягнулася вздовж вузькоколійки, якою між суднобудівним заводом Носенка та верфями регулярно бігала зозулька — маленьке непоказне створіння на паровій тязі з дуже дзвінким гудком. Дорогою я підбирав відповідну палицю, що замінювала мені меч, і з люттю рубав голови підлих сарацинів — благо будяків для цього було хоч греблю гати. Загалом цілком романтичний маршрут для хлопчика, якому ледь виповнилося вісім років.

Саме про політ Гагаріна я й дізнався під час одного зі своїх хрестових походів. Пам’ятаю, що ще не дістався нашого комунального двору, коли почув голос Левітана, який повідомляв про якийсь запуск, про те, що політ відбувається нормально, а стан Гагаріна чудовий. Коли мене побачила бабуся, вона побігла до мене з криками: «Юро, Юро, людина в космосі». Вона почала стискати мене в обіймах і плакала. Хоча тоді я не дуже розумів чому…

Я знаю, що таке бідність, і науку ощадливого ставлення до їжі опанував не з чужих слів. М’ясо ми їли кілька разів на тиждень — яловичину або курку. Супи готували на кістковому бульйоні, додаючи різні овочі. Борщ також часто був пісним. Те, що тепер багато хто вважає делікатесом — телячі мізки, яєчка, свинячі щоки, печінка, вим’я — і з чого готує страви високої кухні, тоді коштувало сущі копійки, а бабуся вміла добре з цим поводитися. Тобто викручувалися як могли…

На всі згадані асоціації мене наштовхнув цей простий рецепт італійського супу з квасолі та пасти. Власне, про нього й писати нема чого. Minestra e fagioli — один із найпопулярніших домашніх супів, і, як ви розумієте, з’явився він у ті часи, коли кулінарне розмаїття в Італії було привілеєм заможних родин.

(на чотири порції)

Інгредієнти:

• 2 склянки білої квасолі (замочити на ніч)
• 50 грамів свинячого сала товстою скибкою
• 1 маленька головка цибулі
• 1 невелика морквина (почистити й нарізати шматочками)
• Жменя листя петрушки
• 2 літри овочевого бульйону
• Пів склянки пасти диталіні (короткі трубочки)
• Оливкова олія
• Сіль і перець до смаку

Приготування:

1. Промиваємо квасолю проточною водою. Перекладаємо у велику каструлю та вливаємо воду, об’єм якої вдвічі перевищує об’єм квасолі. Варимо до стану аль денте.
2. Відварюємо пасту, як зазначено в інструкції на упаковці.
3. Тим часом добре подрібнюємо ножем сало разом із петрушкою — до кремоподібної маси. Чистимо й дрібно січемо цибулю, додаємо до сала з петрушкою.
4. Доводимо бульйон у каструлі до кипіння та підтримуємо гарячим.
5. В окремій сковороді нагріваємо оливкову олію й обсмажуємо суміш із салом, доки сало повністю не витопиться, а цибуля не стане прозорою. Вливаємо склянку бульйону, додаємо моркву й тушкуємо на слабкому вогні близько 15 хвилин.
6. Потім додаємо пасту, квасолю та решту бульйону. Суп має вийти густим, але не надто. Солимо й перчимо до смаку.