Червона свинина для голови Мао

Мало хто вже з нинішнього покоління може зрозуміло відповісти на запитання: хто такий Мао Цзедун, незмінний голова Комуністичної партії Китаю з 1949 до 1976 року, батько-засновник Китайської Народної Республіки, «великий керманич», автор і головний натхненник «Великого стрибка» та «Культурної революції»? Двадцяте століття знало три, навіть чотири культи особи: генералісимуса Йосипа Сталіна, фюрера Адольфа Гітлера, дуче Беніто Муссоліні та голови Мао Цзедуна. Мабуть, культ особи останнього був одним із тих, що найбільше запам’яталися людству в його бурхливій і драматичній історії минулого століття. 1970 року сумнозвісна Культурна революція голови Мао торкнулася й особисто мене…

На початку весни згаданого року я, курсант морехідного училища, проходив практику на радянському танкері «Механік Афанасьєв». Пам’ятаю, ми стояли на рейді Каїра (столиці Єгипту) й чекали своєї черги під розвантаження. Неподалік від нас стояв невеликий суховантаж під китайським прапором — велика рідкість на той час, бо з китайцями ніхто не хотів мати справу, і можна було на пальцях перелічити країни, які мали своїх дипломатів у Пекіні. Тоді в СРСР було розгорнуто широку пропаганду проти культу особи Мао та пов’язаних із цим перегинів у політиці компартії Китаю. Тому я був доволі непогано обізнаний із тим, що таке «Культурна революція» і хто такі «хунвейбіни». Утім, як і багато радянських громадян, я не надавав цьому рівно жодного значення. Якось уранці мене розбудив сильний шум: було чути безладний тупіт багатьох ніг на палубі й стривожені голоси людей. Сяк-так натягнувши шорти та майку, я швидко піднявся нагору. Боже, видовище, яке я побачив, вразило мене до глибини душі: по всій нещодавно пофарбованій у синій колір палубі нашого аж ніяк не маленького танкера було розкидано в неймовірній кількості (з переляку мені здалося, що їх там тисячі!) мініатюрні яскраво-червоні книжечки, які бігали й збирали всі члени екіпажу, починаючи від матросів і мотористів і закінчуючи штурманами та механіками на чолі із замполітом. Уявили картину?

Я підняв одну з них: на щільній і красивій коленкоровій обкладинці великими золотими літерами було витиснено «Мао Цзедун» і нижче — «Маленька червона книжечка (цитатник)», а між цими двома написами красувався портрет самого великого керманича в променях сонця — власне, обличчя Мао Цзедуна й було за задумом художника тим самим сонцем.

Пізніше матрос, який стояв вахту на палубі з четвертої до восьмої ранку — у моряків вона називається «собачою», — розповів мені, що обходив судно по баку, носовій частині верхньої палуби, коли почув глухі ляски, наче десь на палубу вистрибувала летюча риба (таке буває в морі). Вахтовий не надав цьому значення, доки не обійшов по кормі всю надбудову. Лише тоді він побачив гори цих книжок по всій палубі до самого носа судна й два шлюпки з китайцями, які дружно гребли в бік свого суховантажу. Бідолаху (за втрату пильності) в першому ж радянському порту списали на берег…

На батьківщині Мао Цзедуна в провінції Хунань завжди була добре відома його любов до «хун шао жоу», що буквально перекладається як «червона тушкована свинина» (за чутками, Мао їв цю страву майже щодня). Після смерті голови Мао жителі провінції почали називати червону свинину його іменем, а до всіх місцевих ресторанів було розіслано найсуворіші партійні інструкції, як саме слід готувати хун шао жоу, щоб вона вийшла такою, якою її любив Мао. Скибочки або кубики підчеревини (черевної частини свинячої туші) тушкують на малому вогні в карамелізованому цукрі, соєвому соусі або рисовому оцті з великою кількістю спецій. Червону свинину голови Мао раніше часто називали в Китаї «їжею для мозку», завдяки якій Мао Цзедун створює «свої нові ідеї для якнайшвидшої перемоги над його численними ворогами».

Із давніх часів у Китаї вважається, що червоне м’ясо, як, власне, і червоний колір — символ вогню, приносять удачу й радість. Крім того, у китайській кухні існує велика група страв, які готують «по-червоному» — це спосіб, коли продукти (найчастіше м’ясо) тушкують у суміші світлого й темного соєвого соусу, а також у карамелізованому цукрі й урешті вони набувають червоного відтінку.

До червоної свинини традиційно додають сушені стручки червоного перцю, аніс, корицю, мускатний горіх і місцеве хунаньське вино. Іноді сюди також кладуть водяні каштани, гриби та зелену гірчицю.

(на 2–3 порції)

Інгредієнти:

• 600 грамів м’ясної підчеревини
• Пів склянки подрібненої зеленої цибулі
• 2 см кореня імбиру (почистити й натерти)
• 20 мл червоного винного оцту
• 30 мл світлого соєвого соусу
• 30 мл темного соєвого соусу
• 50 грамів цукру
• 1 зірочка анісу
• 1 паличка кориці
• 1 стручок сушеного перцю чилі
• 30 мл рослинної олії
• Морська сіль

Приготування:

1. Доводимо до кипіння воду у великій каструлі. Додаємо цілий шматок підчеревини. Варимо близько 10 хвилин. Потім дістаємо з каструлі й нарізаємо невеликими шматочками.
2. На середньому вогні нагріваємо у воці рослинну олію, додаємо цукор і готуємо, доки він не карамелізується й не стане коричневого кольору.
3. Потім кладемо у вок шматочки свинини, вливаємо оцет і обидва види соєвого соусу. Приправляємо імбиром, анісом, перцем чилі й корицею. Наливаємо стільки води, щоб вона ледь покривала підчеревину.
4. Доводимо до кипіння й тушкуємо на слабкому вогні одну годину.
5. Перед подаванням скроплюємо соєвим соусом і посипаємо зеленою цибулею.