Фокача з баклажанами, молодим сиром гауда та маринованим перцем чилі

Цей плаский хліб із різними овочами, м’ясом та іншими інгредієнтами, рясно скроплений зверху оливковою олією й приправлений спеціями, чимось дуже нагадує сучасну піцу й насправді є прообразом цієї самої піци. Припускають, що авторами базового рецепта фокачі були ще давні греки й етруски.

Фокачу знають і люблять не лише в Італії, а й далеко за її межами. У минулому цей дріжджовий хліб готували переважно народи, які населяли північне узбережжя Середземного моря, і він був одним із найпоширеніших варіантів несолодкої випічки за часів античності. Давніші версії фокачі готували просто на вогнищі або на спеціальній керамічній плиті, як і звичайні коржі. Пекарі часто надрізали цей хліб ножем у вигляді поперечних смуг, аби уникнути появи бульбашок на поверхні, або із цією ж метою пальцем робили в іще сирому тісті отвори на певній відстані один від одного. Для збереження вологи тісто для фокачі перед випіканням змащували оливковою олією.

У багатьох регіонах Італії сьогодні існують свої секрети приготування фокачі, щоб вона виходила ароматною та хрусткою. Багато століть цей хліб асоціювався в жителів Апеннінського півострова з передднем Різдва та Хрещенням.

У випадку з італійською фокачею очевидно одне: додавання топінгу до цього хліба невідворотно перетворювало його на піцу. Утім, якщо не зважати на цей малозначний аспект в історії існування фокачі, то з кулінарного погляду вона розвивалася в найрізноманітніших напрямах. Її несолодка версія найчастіше містить оливкову олію, розмарин, шавлію, часник, цибулю та різні сири. Що стосується рецептів солодкої фокачі, то в ній зазвичай є яйця, мед, родзинки, аніс, цукор і лимон або лимонна шкірка (на Різдво італійці готують схожу фокачу). Фокача в такому вигляді настільки мало нагадує звичайний хліб, що в Італії її навіть не обкладають традиційним для будь-якого хлібного продукту податком.

Усілякі варіації італійської фокачі можна зустріти й в інших народів світу. У Бургундії, наприклад, такий хліб називають «фуасс» (франц. — foisse) або «фуесс» (франц. — fouaisse), в інших регіонах Франції — «фугасс» (франц. — fougasse). В Аргентині його випікають під назвою «фугацца» (ісп. — fugazza), а в Іспанії називають «огаса» (ісп. — hogaza).

В Україні фокачу можна замовити в будь-якому ресторані з італійською кухнею або в хорошій піцерії. Хоча про цей чудовий італійський хліб український обиватель поінформований погано. Ну й дарма! — можу додати я, нітрохи не кривлячи душею.

Утім, що добре у випадку з фокачею, її можна легко приготувати вдома й зрештою перетворити на постійну страву свого домашнього меню. Коштуватиме вам це не дорожче, ніж звичайний, але якісний хліб, а задоволення ви отримаєте від фокачі незрівнянно більше. Це я вам гарантую! ))

Для тіста:

• 500 грамів тіста для піци
• Звичайне борошно (для посипання)
• По одній столовій ложці грубо подрібнених зелених і чорних оливок (для додаткової начинки в тісто)
• 1 чайна ложка свіжих, грубо посічених листочків розмарину (для додаткової начинки в тісто)

Для топінгу:

• 1 середній баклажан вагою до 250 грамів (нарізати кружальцями завтовшки до 0,3 см)
• 2-3 великі зубчики часнику (почистити й нарізати пелюстками)
• 1 чайна ложка свіжих листочків орегано (материнки)
• 1 маринований перець чилі (насіння видалити, нарізати кільцями завтовшки до 0,3 см)
• 80 грамів молодого сиру гауда (дрібно натерти)
• Оливкова олія
• Морська сіль і грубо подрібнений чорний перець

Приготування:

1. Нагріваємо духовку до 200 градусів.
2. Замішуємо тісто, керуючись рекомендаціями нашого рецепта (подвійну порцію). На останньому етапі додаємо до нього оливки та розмарин.
3. На посипаній борошном робочій поверхні розтягуємо тісто руками в овальний корж неправильної форми. Перекладаємо на деко, застелене пергаментним папером, і рясно вкриваємо поверхню тіста оливковою олією. Посипаємо половиною сиру й викладаємо зверху кружальця баклажана, перець чилі та часник. Посипаємо рештою сиру, материнкою й скроплюємо оливковою олією. Залишаємо на пів години.
4. Запікаємо протягом 20-30 хвилин, доки фокача не стане хрусткою, а її краї не підрум’яняться.
5. Подаємо теплою або кімнатної температури.