Груші, запечені в духовці, з кремом із маскарпоне
ДО ОБРАНОГО
Бувають рецепти, які народжуються з нічого — з повітря, якщо хочете, і до таких можна з чистою совістю віднести рецепт груш, запечених у духовці. Утім, ви, можливо, заперечите: мовляв, нічого собі з повітря, коли в ньому (у цьому самому рецепті) є маскарпоне… і багато в чому матимете рацію. По-перше, ціну цього чудового італійського сиру сьогодні якось навіть некоректно порівнювати з повітрям, адже вона (чи то через інфляцію, чи з якоїсь іншої причини — наприклад, через по-людськи зрозуміле й, можливо, виправдане бажання постачальників маскарпоне жити краще) поступово стала захмарною. По-друге… це ж маскарпоне — найделікатніший, найсмачніший і, мабуть, один із найчастіше використовуваних у десертах і випічці (та й не лише там) сирів на планеті!
Маскарпоне заслуговує на такі гучні епітети. Можливо, він заслуговує і на свою ціну. Його іноді називають італійським крем-сиром, хоча маскарпоне більше нагадує той кокон, із якого замість очікуваного метелика з’являється курка. Річ у тім, що маскарпоне роблять із коров’ячого молока, не використовуючи при цьому жодного сичужного ферменту, а лише трохи окислювального реагенту (наприклад, лимонного соку). Загальновідомо, що найкращий маскарпоне готують із буйволиного молока, але він трапляється вкрай рідко й навіть за європейськими мірками вважається дуже дорогим. Маскарпоне найчастіше асоціюється з різними десертами, найвідомішим із яких, безперечно, є тірамісу.
Цей сир походить з італійського регіону Ломбардія, а час його появи датують кінцем XV або початком XVI століття. Ломбардія розташована в північній частині Італії, і її міста, як-от Брешія, Кремона, Мантуя та Мілан, завжди славилися своїм сільським господарством — зокрема виробництвом молочної продукції.
Свою назву маскарпоне отримав від іспанського «mas que bueno», що буквально означає «краще, ніж добре», і вона дісталася сиру у спадок ще з часів іспанського панування на Апеннінському півострові. Утім, є ще одна версія походження цієї назви, за якою маскарпоне походить від «mascarpia» — так на одному з місцевих діалектів називають ще один відомий італійський сир рикоту. Це було б логічно, адже обидва сири виробляють за цілком однаковою технологією. Нарешті, деякі експерти стверджують, що назва сиру походить від італійського слова «mascarpa». Цим терміном позначають проміжний продукт, який отримують із сироватки під час виробництва витриманих сирів.
У самому ж факті появи маскарпоне не було нічого заздалегідь спланованого й продуманого. Найімовірніше, він побачив світ завдяки щасливій випадковості.
Інгредієнти для груш:
- 4 груші (розрізати навпіл і акуратно видалити насіннєву камеру)
- 50 мл свіжовичавленого лимонного соку
- 20 грамів цукру-піску
- 40 грамів домашнього вершкового масла
- 40 мл води
Інгредієнти для крему з маскарпоне:
- 240 мл вершків для збивання
- 250 грамів маскарпоне
- 50 грамів цукру
- 2–3 столові ложки міцної кави (охолодити)
- 3–4 краплі ванільної есенції
Інгредієнти для оздоблення:
- Какао-порошок
- Подрібнений смажений мигдаль
Приготування:
- Нагріваємо духовку до 180 градусів.
- Викладаємо половинки груш серцевиною догори й скроплюємо лимонним соком. Також посипаємо груші невеликою кількістю цукру та кладемо в кожну половинку по шматочку масла. Наливаємо в сковороду трохи води й запікаємо груші протягом пів години, кілька разів поливаючи їх під час приготування соком із дна.
- Потім перевертаємо груші й готуємо ще 30 хвилин, кілька разів поливаючи їх солодкою підливою.
- Груші потрібно готувати доти, доки ніж не почне легко входити в них, наче в масло.
- Готові груші дістаємо з духовки й даємо охолонути.
- Наступним кроком буде приготування крему. Для цього додаємо до вершків ванільну есенцію, переливаємо їх у невелику миску й охолоджуємо в холодильнику щонайменше одну годину.
- Безпосередньо перед подаванням додаємо до вершків маскарпоне й каву та збиваємо до однорідної маси. Потім, поступово додаючи цукор, доводимо суміш до стану м’яких піків.
- Викладаємо отриманий крем на блюдо, кладемо на нього запечені груші й оздоблюємо какао-порошком та мигдалем.

КОМЕНТАРІ