Карі з баранини, айви, нуту та кімчі

Комусь із вас, мої уважні читачі, може здатися, що «карі» й «кімчі» — поняття несумісні, і це буде помилкою. Адже, так, не дивуйтеся, карі в Південній Азії готують не лише корейці, а й японці та китайці.

Хоча порошок карі не є невіддільною частиною китайської кухні, його додають до деяких страв на півдні Китаю. Порошок карі, який продають у китайських продуктових магазинах, схожий на порошок карі з Мадраса, але з додаванням зірчастого анісу та кориці. Наприклад, колишня португальська колонія Макао, що має власні усталені кулінарні традиції, також включає до свого типового меню страви карі, зокрема соус «галінья а португезе» (португальський соус, приправлений карі й загущений кокосовим молоком) і так зване крабове карі

У Японії їдять «каре райсу» (рис, приправлений карі й нерідко доповнений маринованими овочами), яке подають на одній тарілці та їдять ложкою, — типову страву для японського обіднього столу. Воно менш гостре й витримане, ніж карі з Індії та Південно-Східної Азії, і радше нагадує густе рагу, ніж карі. Британці привезли карі з індійської колонії назад до Великої Британії[28] і завезли його до Японії в період Мейдзі (1868–1912), після того як Японія припинила політику національної самоізоляції («сакоку»), а карі в Японії завжди належало до категорії західних страв. Його поширення країною пояснюють регулярним використанням у меню японської армії та флоту, де воно широко застосовувалося як страва, зручна для приготування в польових умовах, що дало змогу багатьом японцям навіть із найвіддаленішої сільської місцевості скуштувати цю страву. У Морських силах самооборони Японії традиційно щоп’ятниці на обід подають карі, і на багатьох кораблях є власні рецепти цієї страви. Стандартне японське карі містить цибулю, моркву, картоплю, іноді селеру, а також м’ясо. Іноді для більшої солодкості до японського карі додають терті яблука або мед, а іноді замість них використовують інші овочі.

Нарешті, у корейській кухні карі почало набувати популярності наприкінці шістдесятих років минулого століття, коли на місцевий ринок приправ із порошком карі вийшла корейська компанія Ottogi. Місцеве карі, яке зазвичай подають із рисом, має золотаво-жовтий колір завдяки додаванню куркуми. Карі «токпоккі» складається з «тток» (рисових коржиків), «омук» (рибних котлет), яєць, овочів і карі. Карі можна додавати до корейських страв, як-от «поккимпап» (смажений рис), «сундубу-ччіґе» (тушкований тофу), смажена курка, овочева засмажка та салати.

Тож поява знаменитого корейського кімчі в карі з баранини не є чимось протиприродним. Навпаки, думаю, корейці це схвалили б. 😁

(розраховано на 3–4 порції)

Інгредієнти:

• 400 г м’якоті баранини, зрізаної з лопаткової частини (нарізати тонкими смужками)
• 200 г консервованого нуту
• 1 середня айва (почистити й нарізати кубиками)
• 1 велика головка жовтої цибулі (почистити, розрізати навпіл і нарізати тонкими півкільцями)
• 400 консервованих помідорів без шкірки у власному соку (грубо порубати)
• 500 мл бульйону з баранини
• 1 паличка кориці
• 1 чайна ложка зіри
• 1 упаковка (або 50 г) пасти карі
• Пів столової ложки подрібненого свіжого кореня імбиру
• 300 г нарізаного смужками кімчі
• Готовий рис (для подавання)
• Рафінована рослинна олія
• Сіль

Приготування:

1. У великій сковороді з високими бортами на кількох ложках рослинної олії на середньо-сильному вогні протягом 4–5 хвилин обсмажуємо баранину, часто помішуючи.
2. Тим часом в іншій сковороді також у невеликій кількості олії на середньому вогні смажимо 3–4 хвилини цибулю, айву, паличку кориці, зіру, імбир і пасту карі, час від часу помішуючи.
3. Перекладаємо все до баранини, додаємо бульйон і помідори. Доводимо до кипіння, зменшуємо вогонь до слабкого й тушкуємо близько 1 години. Наприкінці додаємо кімчі та куштуємо, чи достатньо солі. Даємо постояти під кришкою 10 хвилин.
4. Подаємо з рисом.