Картопляне пюре з перцем чилі, або «папас кон чилі»

Ну, ми з Юлею, звісно, багато чого наготували за той час, відколи ведемо цей кулінарний блог, але навіть я, і без того людина досить досвідчена в їжі, не можу залишитися байдужим, коли йдеться про «папас кон чилі» (ісп. — papas con chile), що перекладається як «картопля з перцем чилі».

Папас кон чилі — чудовий приклад популярної в Північній Америці й навіть, у певному сенсі, культової кухні текс-мекс (так, принаймні, її називають жителі США). Утім, загалом цілком можна констатувати, що сьогодні вона нарешті вже дісталася й Європи.

Про цю кухню (звичне для будь-якого американця словосполучення «tex-mex cuisine» розшифровується досить просто — «техасько-мексиканська кухня») я згадував у своїх дописах уже не раз. Уперше стосовно їжі термін текс-мекс було вжито в одній зі статей «Нью-Йорк Таймс» 1963 року. Потім 1972 року Даян Кеннеді, відома американська фахівчиня з мексиканської кухні, у своїй кулінарній книзі «Кухня Мексики» докладно описала різницю між мексиканськими кулінарними традиціями та кулінарними традиціями мексиканців, які живуть у Техасі й інших південних штатах США. Починаючи із сімдесятих років, бренд текс-мекс став регулярно з’являтися в популярній на півдні США газеті «Лос-Анджелес Таймс» і незабаром у такому самому вигляді «пішов у народ», тобто назавжди став частиною американського лексикону.

Можливо, це прозвучить трохи недоречно, але я не вважаю себе великим шанувальником мексиканської кухні. Як на мій смак, вона доволі одноманітна (я це називаю «квасоля з квасолею»), дещо грубувата й надто гостра. Щодо останньої її характеристики, то такої кількості нестерпно гострого стручкового перцю, як тут, я не зустрічав у жодній іншій кухні світу: навіть знамениті своїми «пожежонебезпечними» стравами жителі китайської провінції Сичуань та індуси мають схилити голови перед мексиканськими чилі, сальсою, енчиладас, чилакілес тощо (особливо це стосується юкатанських страв із місцевим перцем хабанеро). У цьому немає нічого дивного, адже Мексика є батьківщиною гострого стручкового перцю, звідки він поширився по всьому світу. Попри те, що техасько-мексиканська кухня краще пристосована до наших смаків, у деяких своїх проявах і вона часом здається мені дуже гострою. Однак усе сказане вище не має жодного стосунку до папас кон чилі.

Цю страву можна зустріти в будь-якій техаській кантині. Вона також є частиною місцевої вуличної їжі.

Ключем до правильно приготованого папас кон чилі є зелений перець чилі. У холодну пору року ви можете скористатися його маринованим варіантом: пізньої осені та взимку він завжди продається на наших ринках і за своєю гостротою не надто відрізняється від свіжого.

Готується папас кон чилі просто й швидко, а виходить дуже смачним і поживним — цілком пасує навіть як основна страва, якщо цього разу ви не збираєтеся їсти щось м’ясне.

(на чотири-шість порцій)

Інгредієнти:

• 1 кг картоплі (ретельно промити під проточною водою за допомогою щіточки)
• 1 велика головка білої або жовтої цибулі (почистити й подрібнити)
• 1 зелений солодкий перець (видалити насіння й нарізати квадратиками зі стороною 1 см)
• 1 червоний солодкий перець (видалити насіння й нарізати квадратиками зі стороною 1 см)
• 1 свіжий зелений перець чилі (очистити від насіння й подрібнити)
• 1 невеликий пучок петрушки (листя грубо порубати)
• 6–7 стрілок зеленої цибулі (грубо порубати лише зелену частину)
• 200 грамів консервованої кукурудзи
• 80 грамів вершкового масла
• 100 грамів сиру Чеддер або Гауда (натерти на середній тертці)
• Пів склянки жирних вершків або незбираного молока
• Морська сіль, мелений чорний перець

Приготування:

1. Нагріваємо духовку до 200 градусів.
2. Викладаємо вимиту картоплю на деко й запікаємо 30–45 хвилин (залежно від розміру та сорту), доки вона не стане м’якою.
3. Тим часом у великій сковороді на середньому вогні розтоплюємо вершкове масло й обсмажуємо в ньому цибулю, увесь солодкий і гострий перець, а також кукурудзу протягом 5–7 хвилин. Наприкінці кладемо зелень і перемішуємо. Вимикаємо вогонь і накриваємо кришкою, щоб заправка залишалася теплою.
4. Готовій картоплі даємо трохи охолонути, чистимо й нарізаємо її кружальцями завтовшки до 1 см. Перекладаємо у велику миску й товчемо картоплем’ялкою до неоднорідного стану. Одразу додаємо сюди нашу заправку, вершки або молоко й сир. Солимо та перчимо до смаку. Обережно перемішуємо.
5. Негайно подаємо до столу як основну страву або як гарнір — у нашому випадку це було курча з апельсинами по-сицилійськи, або «поло ал’аранча ді Сичиліа» (рецепт цієї страви є в нашому блозі).