Кукурудзяні тортильї по-домашньому

У Північній та Центральній Америці кукурудзяна тортилья є різновидом тонкого бездрожжового коржика, зробленого з борошна нікстамалізованого маїсу (або кукурудзи). У Гватемалі та Мексиці в залежності від використовуваного маїсу існує три види кукурудзяного тіста для приготування тортиласу: біле, жовте і так зване синє (або чорне). Найбільш поширеними вважаються тортіллас із білого тіста.

Схожий кукурудзяний хліб у Південній Америці називали «арепа», і ця назва була прийнята тут ще до появи європейців. Арепи мають багато регіональних варіантів, але зазвичай вони помітно товстіші за мексиканські тортильї. Термін «тортилья» («коржик») з’явився в іспаномовного населення Америки за асоціацією з іспанськими ж прісними галетами та омлетами (tortilla de papas) через незначну товщину останніх. Ацтеки та інші народи, що говорять на науатлі, мовою корінного населення, називали свій плоский хліб «тлашкаллі». Він і став прототипом тортілас.

Тортілья пішов від іспанського torta (торт) та зменшувального суфікса –illa. Буквально це можна перекласти як маленький торт. Ацтекське тлашкаллі означає «щось спечене».

Кукурудзяні коржики в різних своїх варіаціях були основною їжею північноамериканців, а також представників мезоамериканських культур задовго до появи тут Христофора Колумба. Вони передували традиційній версії сучасних тортилласів з пшеничного борошна – «тортилас де харіна» або «тортілас де триго», оскільки такої культури як пшениця на американському континенті до появи європейців не існувало.

За часів ацтеків зазвичай два або три коржики з’їдалися при кожному прийомі їжі. Їх поїдали просто так (без додаткових інгредієнтів) або мачали в гуакамоле вприкуску з перцем чилі. Тортиллас також продавали на ацтекських ринках, начиняючи їх індичим м’ясом та яйцями, квасолею, медом, гарбузом, опунцією (з сімейства Кактусових) та перцем чилі.

Серед схожих коржів, що випікаються корінним населенням Нового Світу і служили як основна їжа, можна також назвати «сопі» (сьогодні готуються, найчастіше, в центральній та південній частинах Мексики і відомі також як «пеліскадас» – на вигляд відчутно товщі, ніж тортіллас), «тотопо» (трапляються як круглої, так і трикутної форми), «гордита» (маїсовий хліб, запечений із сиром, м’ясом та іншими інгредієнтами), “тіякойо” (овальні кукурудзяні коржики, що начиняються сиром, квасолею та іншими інгредієнтами) і “пупуса” (товсті маїсові коржики, їдять з сиром і смаженими бобами).

У Мексиці також популярна давня мезоамериканська страва «тамаль», товсті кукурудзяні коржики або скоріше приготовлене на пару тісто з нікстамалізованого кукурудзяного борошна, що подається з сиром і м’ясом.

(Розраховано на дванадцять коржів)

Інгредієнти:

• 550 грам борошна «маса харина» або 400 грам звичайного кукурудзяного борошна дрібного помелу плюс 150 грам пшеничного борошна

• 500 мл теплої води
• Одна чайна ложка солі

Приготування:

1. Додаємо борошно та сіль у велику миску. Вливаємо склянку води і перемішуємо, доки вона повністю не вбереться. Додаємо решту води, поки борошно не трансформується в тісто. Вимішуємо руками і наприкінці формуємо кулю. Даємо відпочити 20 хвилин.
2. Ділимо тісто на дванадцять рівних частин. Це дозволить отримати тортіллас діаметром близько 20 див.
3. На присипаній мукою поверхні, розкочуємо з отриманих кульок тонкі коржі. Накриваємо рушником.
4. На сильному вогні нагріваємо сковороду. Додаємо коржик і готуємо близько 30-40 секунд з обох боків, поки на поверхні тортіллас не утворюються світло-коричневі цятки.
5. Точно так само чинимо з усіма іншими коржами.
6. Готові тортилласи необхідно накрити рушником, інакше вони швидко підсохнуть.