Курча з грибами у вершково-часниковому соусі по-тосканськи

Що вам відомо про Італію? Припускаю, що саме в мого читача у відповіді на це запитання серед інших приємних асоціацій, пов’язаних із цією країною, не останнє місце посідатимуть її кулінарні досягнення. Упевнений, що багато хто з вас, читаючи наш блог, не раз і не двічі замислювався над дивовижною здатністю італійських кухарів створювати із простих і найчастіше знайомих нам інгредієнтів вишукані й надзвичайно смачні страви. Більшість італійців цілком щиро можуть зізнатися, що всі ці страви, які впевнено витримали випробування часом, найкраще у світі вміють готувати їхні бабусі й мами, а це мистецтво тисячоліттями, у буквальному сенсі слова, передається з покоління в покоління.

Секрети однієї з найуславленіших регіональних кухонь Італії, тосканської, сягають самих витоків кулінарних традицій італійського народу. Навіть сьогодні, коли тут удосталь можна знайти будь-які продукти, зокрема й екзотичні, більшість місцевих страв має селянське походження й складається із простих сезонних інгредієнтів, які вирощують на довколишніх сільських фермах і за лічені години доправляють на стіл італійців. Крім того, жителі Тоскани ставляться до їжі з глибокою повагою й досі свято шанують давню місцеву традицію «нічого їстівного не викидати».

Усім відоме італійське кліше «кожен італієць має бути частиною своєї великої родини». Тому обід для більшості італійців — це, як правило, величезний стіл, за яким тісно, лікоть до ліктя, сидять усі близькі, а керує тим, що відбувається, найчастіше бабуся. Зазвичай таке дійство триває дві-три години. Людині, не звиклій до подібних посиденьок, це просто не до снаги, і багато хто вже хвилин за сорок починає нервово позирати на настінний годинник.

Я ніколи не забуду, як в одній із неаполітанських траторій, очікуючи на лазанью, я почав смикатися й скаржитися камерієре на тривалу паузу. Хоча він мав вигляд ще досить молодого чоловіка, у його густій шевелюрі вже було чимало сивого волосся. Камерієре втомлено усміхнувся й похитав головою: «Сеньйоре, якщо ви прийшли до нас і сіли за цей стіл, то вам не слід щохвилини озиратися на годинник. Ми тут не рахуємо час, ми отримуємо від нього задоволення». Для мене ця фраза стала квінтесенцією розуміння всієї тосканської кухні. Адже корінні жителі цього регіону сповідують цю філософію багато століть. Вона пронизує всю їхню історію, вона стала частиною їхнього генетичного коду…

Серед найвідоміших символів Тоскани особливе місце посідає «gallo nero» — чорний півень, історичний знак давньої Ліги К’янті. 1924 року його обрав своєю емблемою консорціум виробників к’янті, а сьогодні цей знак обов’язково розміщують на пляшках Chianti Classico.

Наостанок хочу сказати, що, хоч як парадоксально це звучить, головним секретом тосканської кухні все ж є… цілковита відсутність будь-яких секретів. Це кухня, у якій ви можете дізнатися тисячі найрізноманітніших і незвичайних історій буквально про кожну її страву. Це кухня, де від кожної страви ви отримаєте непідробне задоволення.

Наш рецепт курчати з грибами у вершково-часниковому соусі по-тосканськи — яскравий доказ усього написаного мною вище, а смаком ця страва мало чим відрізнятиметься від того, що вам можуть подати в дорогому фешенебельному ресторані.

Традиційно таке курча подають із рисом або пастою. Ми ж ризикнули приготувати до нього пюре з картоплі, гарбуза й пастернаку, рецепт якого ви також знайдете в нас.

(на чотири порції)

Інгредієнти:

• 1 курча вагою близько 1,5 кг (добре промити, розібрати на чотири-вісім частин)
• 3 зубчики часнику (почистити й добре розчавити)
• 3 гілочки чебрецю
• 1 гілочка розмарину
• 50 грамів сушених білих грибів
• Третина склянки в’ялених помідорів, нарізаних тонкими смужками
• 1 середній пучок шпинату (видалити черешки й добре промити)
• 500 мл грибної юшки
• 250 мл жирних вершків
• Подрібнене листя петрушки (для подавання)
• Оливкова олія
• Сіль
• Перець

Приготування:

1. Замочуємо гриби у трьох склянках гарячої води на одну годину. Після цього проціджуємо відвар через марлю, а гриби промиваємо у воді; і те, й інше залишаємо для подальшого використання.
2. Нагріваємо духовку до 180 градусів.
3. Солимо й перчимо шматочки курчати. У сковороді на середньому вогні обсмажуємо їх з усіх боків на кількох столових ложках олії, доки добре не підрум’яняться. Перекладаємо в миску.
4. У тій самій олії на середньому вогні недовго смажимо часник, доки не з’явиться аромат. Додаємо шпинат і готуємо, доки він злегка не прив’яне. Кладемо сюди ж помідори та гриби, а також вливаємо вершки й грибну юшку. Солимо й перчимо до смаку. Готуємо ще хвилину, помішуючи.
5. Повертаємо в сковороду курча, перемішуємо із соусом. Додаємо гілочки чебрецю та розмарину. Накриваємо кришкою й ставимо в духовку на одну годину.
6. Готове курча посипаємо петрушкою й відразу подаємо до столу разом із пюре.