Курка теріякі, тушкована в соєвому соусі, меді та оцті, з імбиром і часником

Теріякі — особлива техніка приготування їжі, яку винайшли японські кухарі і яка передбачає тривале тушкування або обсмажування продуктів у спеціальній суміші, що складається із соєвого соусу, міріну (різновид рисового вина, що нагадує саке) та цукру (меду).

Назва «теріякі» походить від двох дієслів: «тері» (сяяти) і «які» (смажити), під якими розуміють дію, спрямовану на глазурування у процесі смаження або тушкування чого-небудь (м’яса, курятини, риби тощо). Традиційно у процесі тривалого приготування м’ясо неодноразово вмочують у соєвий соус, що містить велику кількість цукру або меду, чи досить часто змащують цим самим соусом за допомогою пензлика.

Соус для теріякі, або, як його називають японці, «таре», попередньо випарюють до бажаної густоти, а потім у ньому маринують м’ясо. Після маринування останнє довго тушкують або смажать. Іноді до теріякі додають свіжонатертий імбир, а готову страву прикрашають шматочками зеленої цибулі.

Більшість добре відомих страв сучасної кухні Японії з’явилися в епоху Едо, між 1603 і 1867 роками, коли урбанізація, новоявлені методи ведення сільського господарства та поява раніше невідомих інгредієнтів із Заходу дали поштовх розвиткові нових стилів у японській кулінарії. Багато фахівців, які займаються історією японської кухні, переконані, що теріякі як особливий метод приготування м’яса був створений у сімнадцятому столітті разом із безліччю інших подібних м’ясних страв, які передбачали смаження. Від цих інших страв теріякі суттєво відрізняє соус таре.

У Європі та Сполучених Штатах теріякі стало популярним у 1960-х роках, коли почали масово відкривати японські ресторани. Однак якщо в Японії теріякі переважно готували з різних видів риби й морепродуктів (жовтохвоста, морського окуня, тунця, форелі, лосося, скумбрії, кальмарів), то на Заході мали успіх теріякі з яловичини, свинини, курятини й лише зрідка з риби. Наприклад, у США в другій половині ХХ століття відкривалися цілі мережі невеликих японських ресторанчиків, які називалися «Teriyaki chicken». Тоді вони були дуже популярними серед американців. Теріякі в таких закладах були недорогими й готувалися переважно з курячих грудок, які подавали в японському стилі «донбурі», тобто на рисі. Традиційно до таких теріякі додатково подавали солодкий і густий однойменний соус.

Курка теріякі, безсумнівно, є стравою, що заслуговує на вашу увагу, хоча назвати запропонований вам рецепт автентичним було б некоректно. Хоча б тому, що ви навряд чи знайдете в Японії подібну страву. Вона радше є дітищем японців, які емігрували після закінчення Другої світової війни на Захід. Тому не намагайтеся знайти «японський» рецепт цієї страви, найімовірніше, це буде черговий американський варіант курки теріякі. ))

(для чотирьох порцій курки теріякі)

Інгредієнти:

• 800 грамів звільненого від кісток курячого м’яса (нарізати невеликими видовженими шматочками)
• Дві третини склянки соєвого соусу
• 45 мл рисового оцту
• Пів склянки меду
• Свіжовичавлений сік і цедра одного апельсина
• 400 мл добре увареного курячого бульйону
• 40 грамів вершкового масла
• 30 грамів кукурудзяного крохмалю
• 4–5 зубків часнику (почистити й розчавити ножем)
• 1 столова ложка свіжонатертого імбиру
• Половина невеликої палички кориці
• Половина чайної ложки подрібненого свіжого каєнського перцю
• 2 столові ложки оливкової олії
• Подрібнена зелена цибуля та кунжут (для подавання)

Приготування:

1. У сотейнику змішуємо соєвий соус, мед, рисовий оцет, апельсиновий сік і цедру, корицю, а також курячий бульйон. Доводимо суміш до кипіння й уварюємо на одну третину.
2. Потім додаємо часник, свіжонатертий імбир, перець чилі та половину оливкової олії. Накриваємо кришкою й даємо повністю охолонути.
3. Охололий маринад переливаємо у велику миску й кладемо в нього шматочки курятини. Залишаємо в холодильнику на ніч.
4. Дістаємо курятину з маринаду й злегка струшуємо.
5. Нагріваємо сотейник із сумішшю решти оливкової олії та вершкового масла й на сильному вогні близько десяти-п’ятнадцяти хвилин обсмажуємо шматочки курятини. Вливаємо маринад, що залишився (попередньо розводимо в ньому крохмаль, щоб не було грудочок), і доводимо до кипіння. На слабкому вогні тушкуємо близько 1,5–2 годин, доки курятина не стане м’якою. Час від часу вміст сотейника потрібно помішувати.
6. Перед подаванням викладаємо шматочки курятини на попередньо відварений рис і рясно скроплюємо зверху рештою соусу.
7. Подаємо теплою, прикрасивши зеленою цибулею та кунжутом.