Курка у фритюрі з рисом, гарбузом і гранатом

Якби мені було дано, я б склав поему про гарбуз. Про гранат це вже зробили Сааді й Параджанов, про рис хоч по одному разу, але написали Су Ши та Ду Фу, а от про гарбуз, на жаль, ніхто з великих не спромігся черкнути бодай одного рядка. Та ще й зробили з нього жалюгідне й непривабливе опудало на Геловін! А дарма… Можливо, хтось із вас, дорогі друзі, заповнить цю важко пояснювану й невиправдану лакуну в довгій історії цього прекрасного овоча?

Етимологія слова «гарбуз» складна й туманна. Усе, що мені вдалося накопати в тому лінгвістичному смітті, яке викинув на мій монітор пан Гугль (він же «Гоголь», як я люблю жартома його називати), — це непевний факт про те, що нібито це слово утворилося на стику лангедокського tükо (голова, гарбуз), галльського tukkos (приблизно з тим самим значенням) і литовського tùkti (жиріти). В англомовному світі слово «гарбуз», або «pumpkin», грецького походження. У кулінарному значенні гарбуз — овоч, у ботанічному — його відносять до гарбузин, а в якомусь віддаленому сенсі — до ягід.

Найдавніші згадки про гарбуз було знайдено в Мехіко, вони датуються 7000–5500 роками до нашої ери. Корінні народи Америки вирощували кукурудзу, квасолю та гарбуз разом, називаючи їх «трьома сестрами». Кукурудзяні стебла слугували опорою для квасолі, квасоля збагачувала ґрунт азотом, а широке листя гарбуза зберігало вологу й заважало рости бур’янам.

Свого часу гарбуз дуже швидко знайшов своє місце в Старому Світі завдяки невибагливому характеру (він не потребував особливого догляду), великим розмірам і дуже поживному та смачному вмісту. Його охоче вирощували й використовували в різних стравах селяни по всій Європі, а також у нас. Про розміри, до яких може вирости гарбуз, ходять легенди. Так, 2007 року в американському штаті Массачусетс фермер представив на святі гарбуза екземпляр вагою 760 кг!

Ну й на закуску розповімо вам історію про Джека-ліхтаря. У старій добрій Ірландії давним-давно жив собі чоловік на прізвисько «Джек-смердючка». Джек був не дурень випити, але грошей на випивку в нього ніколи не було. Тому одного разу він домовився з Дияволом, що за рік віддасть йому свою душу, якщо той погодиться перетворитися на монети, якими Джек зможе оплачувати свої шинкові гулянки. Але Джек перехитрив Диявола, бо тримав монети разом зі срібним хрестом, і Диявол не міг набути свого колишнього вигляду. Минув час, Джек помер, і Бог не пропустив його крізь ворота Раю, слушно розсудивши, що п’яницям і пройдисвітам не місце в Едемі. Тоді душа Джека-смердючки вирушила до Пекла, але Диявол, розлючений на Джека за те, що той так легко обвів його навколо пальця, не пустив його й до темного царства. Він дав Джекові лише одну жаринку, що світилася, і відправив назад у непроглядну темряву. Відтоді душа нещасного блукає світом із палаючою жаринкою, яка й стала прообразом нинішнього гарбуза-пики зі свічкою всередині на Геловін, відомого в народі як «Джек-ліхтар» (англ. Jack-o’-Lantern). Першими такі пики з брукви й картоплі почали вирізати ірландці та шотландці й вішали біля входу в будинок, щоб відлякувати неприкаяного Джека-ліхтаря та іншу нечисть. Пізніше, коли ця традиція разом з емігрантами перебралася до Америки, там пристосували для цього гарбуз.

Ви запитаєте, чому в передмові написано лише про гарбуз? Дуже просто: гарбуз зробив смак усієї цієї страви!

(розраховано на 4 порції)

Інгредієнти:

• 1 курча-бройлер, розібране на невеликі смужки завдовжки до 4 см — без кісток
• 300 г якісного довгозернистого рису
• 1 видовжений гарбуз діаметром 16–18 см, очищений від шкірки й нарізаний на чотири кільця завтовшки 2 см
• 1 великий гранат, розібраний на зерна
• Пів склянки листя петрушки
• 2 столові ложки вершкового масла
• 1 столова ложка світлого меду
• Рослинна олія із сирого насіння
• 1 велика щіпка шафрану
• Сіль

Приготування:

1. Нагріваємо духовку до 200 градусів за Цельсієм.
2. Тим часом у чавунному казанку нагріваємо воду. Коли закипить, додаємо рис, шафран і сіль. Варимо 20 хвилин. За 5 хвилин до готовності кладемо столову ложку вершкового масла. Залишаємо в казанку під кришкою й закутуємо в ковдру.
3. У невеликій каструльці розтоплюємо вершкове масло та мед.
4. На застелене змащеною олією фольгою деко викладаємо кільця гарбуза й поливаємо їх сумішшю меду та масла. Ставимо в нагріту духовку. Запікаємо протягом пів години, доки гарбуз не стане м’яким. За час готування кільця потрібно один раз перевернути, щоб вони приготувалися рівномірно.
5. Поки запікається гарбуз, нагріваємо в чавунному казанку рослинну олію до кипіння (доки не почнуть підніматися бульбашки). Солимо шматочки курки й обсмажуємо їх у киплячій олії, перекладаємо в друшляк і даємо стекти.
6. Залишилося зібрати нашу страву. Для цього на порційні тарілки кладемо кільця гарбуза. У кожне кільце накладаємо рис, а зверху — шматочки курки. Щедро посипаємо зернами граната, петрушкою й поливаємо медово-масляною підливою з дна дека.
7. У такому вигляді подаємо до столу.