Локшина Пад Тай із цукіні та морквою — з тайських нотаток

Не знаю, повірите ви мені чи ні, але від самого раннього віку я був дуже перебірливим їдцем. Чомусь заведено списувати дитячу відразу до якоїсь їжі на поганий апетит, вередування, підступи анемії (особливо модно було таврувати бідних дітей цим безглуздим діагнозом на початку другої половини XX століття), шкідливий характер і будь-що інше, крім однієї об’єктивної та чомусь постійно всіма забутої причини — можливо, вашій дитині банально не подобається те, що ви для неї приготували…

Вважається, що батьки завжди краще знають, чим годувати свого нащадка… краще, ніж навіть він сам. Так часто траплялося зі мною в дитинстві. Те, що мені не подобалося, я просто вперто відмовлявся їсти — хоч би чим зрештою загрожував мені такий непослух. Згодом, коли я трохи підріс і став симпатичним юнаком, моя перебірливість у їжі нікуди не поділася. У свої шістнадцять, дослухаючись до власного романтичного пориву, я став курсантом престижного морехідного училища. Думаю, мені не варто описувати вам усі жахи училищного харчування. Можу з цього приводу сказати одне: моя вимушена анорексія тривала, і дві третини належної мені курсантської пайки я залишав на тарілці. Я почувався набагато комфортніше, перебуваючи в напівголодному стані, ніж із набитим бозна-чим животом.

Пізніше, коли в мене з’явилася така можливість, я почав пізнавати світ, що лежав за межами СРСР. Поступово до мене стало доходити, що їжа заслуговує на значно більшу повагу, ніж у нас заведено було вважати. А те уявлення, яке можна було скласти про радянську кухню в рядовій їдальні громадського харчування, матеріалізоване на погано вимитих тарілках із покрученими алюмінієвими ложками та виделками на додачу, могло довести до анафілактичного шоку будь-якого погано підготовленого європейця…

Ще пізніше я познайомився з багатьма європейськими, азійськими та північноафриканськими кухнями. Пам’ятаю, на самому початку цього знайомства велике враження на мене справила тайська кухня.

Для мене вона почалася з Том Ям і Пад Тай. Про знаменитий тайський суп Том Ям я вже давно написав, і до цієї історії додавався автентичний рецепт, а от про Пад Тай нам із вами лише належить сьогодні дізнатися.

Пад Тай — це рисова локшина, обсмажена з різними овочами, яйцями, тофу і приправлена, як правило, тамариндом, рибним соусом, сушеними креветками, часником, цибулею, перцем чилі та посіченим арахісом. До неї також нерідко додають свіжі креветки, м’ясо крабів і восьминогів, а також курку або свинину. Пад Тай — це найчастіше вулична їжа.

Кажуть, що вперше ця страва з’явилася ще за часів Аюттхаї, сіамського королівства, яке існувало в Таїланді з 1351 до 1767 року, і з нею корінне населення країни познайомили китайські купці.

Наприкінці 1930-х і в роки Другої світової війни уряд Плека Пібунсонгкрама наполегливо заохочував виробництво та споживання локшини. Ця кампанія стала частиною великої програми творення нової національної культури, а Пад Тай поступово перетворився на один із її найвідоміших гастрономічних символів. Назва «сен чан» стосується не вигаданого урядом продукту, а рисової локшини з провінції Чантхабурі, яку особливо цінують за придатну для смаження текстуру. Сьогодні Пад Тай готують по-різному — з креветками, курятиною, свининою або без м’яса. Ми обрали останній варіант і доповнили його цукіні та морквою…

Отже, беремо:

Інгредієнти для соусу:

• Третина склянки кокосового молока
• 15 грамів зеленої пасти карі
• Свіжовичавлений сік одного невеликого лайма
• Третина чайної ложки пасти з перцю чилі
• Третина склянки курячого бульйону

Інгредієнти для Пад Тай:

• 250 грамів рисової локшини
• 1 великий цукіні (нашаткувати соломкою)
• 1 велика морквина (нашаткувати соломкою)
• 40 мл оливкової олії
• 2 курячі яйця (злегка збити)
• 1 склянка паростків квасолі
• 3 столові ложки подрібненої зеленої цибулі (тільки зелена частина)
• Чверть склянки обсмаженого й грубо посіченого арахісу
• Часточки лайма — для подавання
• Морська сіль
• Чорний перець

Приготування:

1. Для приготування соусу з’єднуємо всі інгредієнти в маленькій мисці, перемішуємо й відставляємо вбік.
2. Варимо локшину згідно з указівками в інструкції на пакованні, потім відкидаємо на друшляк і даємо стекти.
3. У невеликій сковороді нагріваємо оливкову олію і смажимо яєчну бовтанку, постійно помішуючи. Приправляємо сіллю та перцем.
4. У великий сотейник викладаємо соус і на середньому вогні готуємо 4–5 хвилин.
5. Після цього додаємо цукіні та моркву, обсмажуємо їх разом із соусом іще 5 хвилин.
6. Потім кладемо в сотейник паростки квасолі, яєчню і рисову локшину. Перемішуємо й даємо потушкуватися на слабкому вогні близько 6–7 хвилин.
7. Розподіляємо Пад Тай між чотирма сервірувальними мисками, посипаємо зеленою цибулею та горішками.
8. Подаємо разом із часточками лайма.