Незвичайна й довга історія чаю. Текст десятий

Чай в Індії. Загальні відомості.

У комерційних масштабах чай в Індії почав з’являтися після того, як Британська Ост-Індська компанія захопила тут неосяжні території, які почала використовувати для культивування й масового виробництва чаю.

Ост-Індська компанія отримала патент на торгівлю з Індією від королеви Єлизавети 31 грудня 1600 року, але з’явилася в цій країні істотно пізніше. Із 1595 року тут безроздільно господарювали голландці.

Насправді зростання популярності індійського чаю стало помітним лише наприкінці дев’ятнадцятого — на початку двадцятого століття. Сталося це завдяки низці вдалих рекламних акцій, які в згаданий період проводила Ост-Індська компанія, використовуючи інфраструктуру своєї залізниці й численні поїзди, а також допомозі британського уряду (зокрема, так званої Комісії з питань індійського чаю — державного агентства, покликаного сприяти популяризації чаю у Великій Британії).

Сьогодні Індія — один із найбільших постачальників чаю у світі, хоча 70% виробленого нею чаю споживається всередині країни. За цим останнім показником, а також за кількістю споживаного чаю на душу населення Індія також входить до п’ятірки світових лідерів. Деякі всесвітньо відомі сорти чаю, такі, наприклад, як Ассам і Дарджилінг, ростуть винятково в цій країні. Сучасну індійську чайну промисловість оснащено найтехнологічнішим обладнанням, що дає їй змогу виробляти багато добре знайомих усьому світові чайних брендів. Виробництво чаю, його сертифікація, зберігання та експорт контролюються державним Комітетом із чаю, створеним свого часу за зразком англійського урядового агентства зі схожими функціями.

Історія індійського чаю.

Китайський чай завезли до Індії саме британці. Зроблено це було з однією-єдиною метою — припинити монополію китайців на виробництво чаю.

Ось що писав про це в першій половині дев’ятнадцятого століття Манірам Деван (роки життя — 1806–1858), перший підприємець індійського походження, який почав займатися виробництвом чаю й продажем його за кордон: «Використовуючи китайські чайні кущі або насіння, а також китайські технології, англійці пропонували землі в Ассамі (штат у північно-східній частині Індії — прим. моя) будь-якому європейцеві, який погодиться вирощувати й експортувати місцевий сорт чаю».

Як не дивно, але індійський чай дуже тривалий час (аж до 1980 року!) мав попит лише серед англізованого населення Індії, і тільки після значних зусиль з боку індійського Комітету із чаю наприкінці двадцятого століття його почали купувати й місцеві жителі. Утім, у деяких сільських районах індійської Півночі чай почали пити лише в зовсім близькі нульові.

До появи в Індії британців чай тут використовували лише з медичною метою. Деякі дослідники, щоправда, посилаються на чайний напій Сандживані як на доказ існування чаю в Індії з давніх часів. Однак однойменна рослина, з якої його готували, не має жодного стосунку до чайних дерев.

На початку двадцятих років дев’ятнадцятого століття Британська Ост-Індська компанія почала промислове виробництво чаю в Ассамі на основі чайних кущів, які традиційно вирощувала в Індії етнічна група сінгпо, місцеві асимільовані китайці. Першу британську чайну плантацію було закладено у Верхньому Ассамі 1837 року, а вже 1840 року народилася Ассамська чайна компанія, яка почала комерційне виробництво чаю в згаданому регіоні, укладаючи кабальні сервітути з місцевими селянами.

Починаючи з 1850 року чайна індустрія в Індії почала швидко розширюватися, захоплюючи дедалі більше землі під чайні плантації. Ассам став основним, провідним регіоном із виробництва чаю в усьому світі.

(далі буде)