Незвичайна й довга історія чаю. Текст п’ятнадцятий

Цейлонський чай.

1824 року британці завезли з Китаю першу чайну рослину й посадили її в Королівському ботанічному саду в Пераденії — районі, розташованому в околицях міста Канді на острові Цейлон (нинішня Шрі-Ланка). Через сорок три роки Джеймс Тейлор, шотландський ботанік, отримав завдання від англійського уряду виростити чай на дев’ятнадцяти акрах землі в маєтку Лулекондера в передмісті вже згаданого Канді. Це була перша комерційна плантація чаю, закладена на Шрі-Ланці. Після спустошливої хвороби, яка охопила тут практично всі (дев’яносто п’ять відсотків!) кавові плантації, чай за задумом англійських чиновників мав стати на Шрі-Ланці комерційною альтернативою каві.

Тейлор з ентузіазмом узявся за поставлене перед ним завдання, і невдовзі на веранді його бунгало в маєтку Лулекондера запрацювала мініатюрна чайна фабрика, мабуть, перша в країні. Тут на великих дерев’яних столах зірване чайне листя вручну скручували, а потім висушували на глиняних печах, які опалювали деревним вугіллям. У результаті з отриманого чаю виходив надзвичайно ароматний, вишуканий напій. Пізніше Джеймс Тейлор винайшов машину для скручування чайного листя, а через рік після цього надіслав двадцять три фунти чаю до Лондона разом зі звітом про виконану роботу.

Тейлор продовжував розвивати чайну промисловість на Шрі-Ланці й завдяки своєму креативному мисленню впроваджував у цей процес усілякі технічні нововведення. Він помер 1892 року у віці п’ятдесяти семи років.

Через двісті років після посадження першої чайної рослини в ботанічному саду Шрі-Ланки виробництво чаю на цьому острові досягло небаченого розмаху. Практично всі колишні кавові плантації на той час було переорієнтовано на чай, така сама метаморфоза відбулася з усіма місцевими кавовими складами й магазинами. До кінця дев’ятнадцятого століття чайними кущами на Шрі-Ланці було засаджено понад 400000 акрів землі! Вирощувати чай на тутешніх плантаціях, яких з’явилося безліч, допомагали такі відомі на той час фахівці, як, наприклад, Рандольф Траффорд (його вважали британським піонером із вирощування чайних кущів, і він багато про це знав).

Виробництво чаю на Шрі-Ланці тепер було повністю механізовано. До 1877 року тут почали застосовувати сушарки для чаю, винайдені Самюелем Девідсоном, а до 1880 року з’явилися машини для скручування чайного листя виробництва компанії «Джон Вокер і сини». Крім того, багато підприємств, що займалися виробництвом чаю, було перебудовано з урахуванням останніх досягнень науки в цій галузі. Показовою в цьому сенсі вважали чайну фабрику, збудовану в маєтку Фері-Ленд, — усе обладнання й навіть будівельні матеріали для цього підприємства було завезено сюди з Англії.

Зі зростанням популярності цейлонського чаю його почали продавати на спеціальних чайних аукціонах. Перший такий публічний аукціон було проведено під егідою Цейлонської торгової палати в приміщенні компанії «Сомервілл і Ко.» в липні 1883 року. 1893 року на Всесвітньому ярмарку в Чикаго було продано один мільйон упаковок чаю за рекордною на той час ціною тридцять шість фунтів стерлінгів за один фунт чаю. 1894 року було створено Асоціацію торговців цейлонським чаєм. І сьогодні переважна частина виробництва чаю на Шрі-Ланці координується АТЦЧ і Цейлонською торговою палатою.

Ще більшої ваги чайна промисловість Шрі-Ланки набула після заснування 1896 року Асоціації брокерів Коломбо, а 1925 року — місцевого інституту чаю. До 1927 року Шрі-Ланка вже експортувала понад сто тисяч тонн чаю на рік, а до 1960 року ця цифра збільшилася вдвічі.

1966 року було проведено міжнародну конференцію, присвячену 100-річчю виробництва чаю на Шрі-Ланці. До 1996 року виробництво чаю в країні досягло 250000 тонн, а до 2000 року його почали виробляти тут у кількості 300000 тонн на рік! 2002 року в Канді було відкрито музей чаю й засновано Асоціацію чаю.

Сьогодні цейлонський чай визнано одним із найкращих брендів у світі. Його експорт приносить бюджету Шрі-Ланки понад один мільярд доларів доходу щороку і, крім туризму, є головною складовою місцевої економіки.