Незвичайна й довга історія чаю. Текст третій

Історія чаю в Китаї. Частина друга — ранній період.

Великий китайський письменник і вчений епохи Тан (618–907 роки нашої ери) Лу Юй написав перший у світовій історії трактат про чай — «Ча Цзін», що можна перекласти як «Класика чаю».

Лу Юй народився 733 року нашої ери. Він був сиротою, і його всиновив буддійський чернець із провінції Хубей. У той період китайської історії чаювання в Піднебесній уже було широко усталеною практикою — особливо в буддійських монастирях, тому Лу Юй із раннього дитинства познайомився із цим напоєм і полюбив його.

Уже в юному віці Лу Юй приділяв велику увагу вивченню всього, що було пов’язано із чаєм. У якийсь момент він настільки захопився своїми «чайними» дослідженнями, що полишив усі інші справи й зосередив увагу винятково на цій науковій роботі, результатом якої стала згадана книжка.

У «Ча Цзін» Лу Юй докладно описує всі етапи вирощування чайних кущів, збирання й правильне сортування листя, оцінювання різних сортів чаю, а також організацію чайної церемонії. Ще за життя Лу Юя почали називати «чайним мудрецем».

Доречно підкреслити, що десь у цей самий час буддійські ченці познайомили з чайним напоєм японців. Однак історія про це заслуговує на окрему розмову, до якої ми обов’язково повернемося наступного разу.

У той період китайської історії в Піднебесній було заведено зібране чайне листя обробляти парою, молотити й формувати з нього брикети. У такому вигляді чай надалі зберігали й продавали. У такому самому вигляді чай іноді навіть виступав еквівалентом грошей.

У період правління династії Сун (960–1279 рр.) виробництво й процес приготування чаю в Китаї зазнали певних змін. Сунський чай варіювався відповідно до швидко мінливих смаків царської родини й палацової знаті. Його аромати залежали від різних підходів до сортування чайного листя, а також від способів його заварювання. Перевагу віддавали найвдалішим поєднанням першого й другого. Саме тоді багато в чому сформувалися уявлення китайців про природу чаю, його форму й смак, чимало з яких не втратили свого значення й дотепер. Наприклад, у той самий період чай почали подрібнювати на дрібну пудру.

У тринадцятому столітті в Китаї винайшли новий спосіб оброблення чайного листя. Після збирання врожаю його обсмажували, а потім подрібнювали. Пізніше, у період династії Мін (1368–1644 рр.), неферментоване чайне листя спочатку обсмажували й скручували, а потім висушували. У такий спосіб зупиняли процес окиснення чайного листя, через який напій ставав помітно темнішим, і зберігали його зелений колір.

У п’ятнадцятому столітті з’явився чай улун, у якому перед обсмажуванням допускалася часткова ферментація чайного листя. Водночас у європейській чайній традиції, навпаки, був у пошані повністю окиснений чорний чай, тобто допускалася тривала ферментація чайного листя. Жовтий чай було створено з чистої випадковості в процесі недбалого виробництва зеленого в період правління династії Мін. Пізніше він став цінуватися дорожче за останній.

Виробництво чаю в Китаї історично завжди було трудомістким процесом, багато в чому пов’язаним із тим, що деякі сорти чаю вирощували у віддалених, важкодоступних регіонах країни. Завдяки викладеним обставинам народилося безліч апокрифічних історій і легенд навколо збирання врожаю чайного листя. Згідно з однією з таких легенд, невелике китайське село притулилося біля підніжжя високої гори з крутими схилами, на яких росли чайні кущі, а також у великій кількості водилися мавпи. Коли наставав час збирання врожаю, селяни дражнили мавп гучними криками, насмішками й гримасами. Ті ж, нібито у відповідь, кидали вниз оберемки чайного листя. Сьогодні ви навіть можете зустріти чай, на упаковках якого написано, що це «чай, зібраний мавпами», але навряд чи це має якийсь стосунок до описаного вище екзотичного способу його збирання. Найімовірніше, це данина наявному міфу. ))

Виробництво листового чаю в Китаї дістало поштовх 1391 року, коли при дворі вийшов указ про те, що цей вид чаю можна приймати як податі. Згодом більшу частину чаю виробляли й вимочували в цілому вигляді в спеціальних глиняних горщиках.

(продовження буде)