Паста фузілі зі спаржею, креветками та помідорами чері

Після того, як формально завершився літній сезон, і настав час збору винограду, щоранку, я щоразу думаю про те, як довго ще триватиме тепла погода, і чи встигнемо ми цього року нормально без особливого поспіху (як це було в несподівано холодному минулому сезоні) дозволити виноградним ягодам повноцінно перебродити…

До речі, я раптом тут подумав, що нічого вам не розповідав про цей бік нашого життя, а річ у чому: чотири роки тому ми купили простенький, але правильно і з розумом виготовлений перегінний апарат і тепер робимо різні міцні алкогольні напої. У нашій колекції вже є: коньяк – як і належить, настояний в дубовій бочці, точніше, все ще наполягає в ній (після першого року витримки ми його спробували – м’який смак, яскраво виражений квітковий аромат і глибокий червонувато-коричневий відтінок відповідали промисловому коньяку як мінімум десяти); тутівка – вірменська горілка з шовковиці чудового бурштинового кольору; масляниста горілка з обліпихи; горілка із кизилу; рожева горілка – з ніжним смаком та ароматом чайної троянди; справжній кіршвассер – німецька горілка з вишні з виразним запахом вишневої кісточки і, нарешті, граппа – м’яка за відчуттями, солодкувата італійська горілка з винограду. І на цьому ми, між іншим, зупинятися не збираємось.

Я завжди був не дуже великим фанатом горілки (вважав за краще їй коньяк), але все те, що робимо ми власними руками, мені дуже подобається, і це навіть приблизно не можна порівняти з мерзенною магазинною продукцією, яку я б тепер навіть у кошмарному сні не зважився б пити. Іноді за обідом, особливо у вихідні дні, коли за вікном негода або коли типовий для цих місць промозглий вітер носить по вулицях білу колючу поземку (цей час вже зовсім близько…), я люблю пропустити стаканчик-другий обліпиховки, кизилівки або тієї ж грапи.

Особисто я знаходжу свою красу будь-якої пори року, але якщо ви з якоїсь суб’єктивної причини не особливо скаржите зиму, то на втіху вам можу помітити, що за нею неминуче, як день змінює ніч, слідує весна. У Франції та Італії цієї пори року настає сезон спаржі. Я і Юля дуже любимо спаржу, і раніше ми її готували досить часто – не рідше двох-трьох разів на тиждень. Нічого особливого: злегка відварити та приправити соком лимона, вершковим маслом та часником – це був наш улюблений, можна сказати черговий варіант її приготування. Тепер спаржа подорожчала до непристойності, і ми намагаємося навіть не заглядати в її бік. У цьому контексті мене мучить лише одне питання: чому у нас в Україні її досі не навчилися вирощувати?!

Разом з тим, спаржу можна приготувати різними способами. Я не люблю, коли вона розповзається на тарілці. Щоб цього не відбувалося, її варто варити коротко і так, щоб кінчики злегка височіли над киплячою водою.

Спаржа ідеально поєднується із креветками. Тому в цій дуже простій страві не знадобилося багато фантазії: маленький пучок спаржі, кілька креветок і трохи помідорів чері, порізаних навпіл. Чим вам не обід?

(Розраховано на дві порції)

ІНГРЕДІЄНТИ:

• 180 грам пасти фузиллі (або інший на ваш вибір)
• Невеликий пучок спаржі (близько 10-12 штук)
• 1 маленька цибуля шалот
• 10 помідорів чері (розрізати навпіл)
• 12 креветок середніх розмірів (відварити та почистити)
• Оливкова олія
• Морська сіль
• Чорний мелений перець

ПРИГОТУВАННЯ:

1. Варимо пасту, як рекомендовано в інструкції на упаковці.
2. У той же час у невеликій високій каструльці відварюємо у вертикальному положенні спаржу протягом 8-10 хвилин (час залежить від розміру спаржі), як я описував вище – щоб кінчики височіли над водою і готувалися на пару. Резервуємо також 2 столові ложки бульйону.
3. Виймаємо спаржу з води та обрізаємо основи. Розбиваємо їх у блендері разом з ложкою оливкової олії, сіллю та зарезервованим бульйоном. Отримуємо своєрідний зелений соус.
4. У невеликій сковороді нагріваємо трохи оливкової олії та обсмажуємо в ній шалот, поки не стане м’яким та прозорим.
5. Потім додаємо помідори та готуємо ще 3 хвилини, поки вони не стануть м’якими. Потім ще на 2-3 хвилини відправляємо в сковороду креветки. Солимо, перчимо і вимикаємо вогонь.
6. Нарізаємо спаржу, що залишилася, на маленькі шматочки і перекладаємо в сковороду з помідорами і креветками.
7. Додаємо туди ж фузиллі та зелений соус. Перемішуємо, вмикаємо вогонь і даємо прогрітися кілька хвилин.
8. Пробуємо на сіль і подаємо до столу.