Паста мецце маніке зі стручковою квасолею, картоплею та зеленим песто

Чи звертали ви коли-небудь увагу, що на полицях супермаркетів у відділах, де можна придбати італійську пасту, є куточки з продукцією, яка помітно відрізняється від усього іншого товару — як елегантним і найчастіше креативним пакованням, так і своїм незвичайним вмістом. Ціна цієї самої продукції також помітно вища за всю іншу пасту (часто у два, а то й у три рази!). Здебільшого тут розташовуються макаронні бренди, які нам не відомі. Як правило, ми обходимо описані куточки з пастою стороною, іноді звертаючи увагу лише на їхні досить красномовні цінники. А дарма, багато видів такої пасти варті своїх грошей.

У вас виникне закономірне запитання: чому? І навіть не одне, а відразу кілька… З яких міркувань я повинен переплачувати, купуючи таку пасту, — за бренд, за красиве оформлення паковання, за кимось вигадану нашвидкуруч легенду? Чим відрізняються борошно та вода, використані в цій пасті, від борошна й води в будь-якій іншій сухій пасті? Чи не підступи все це цинічного й жадібного капіталістичного маркетингу? Усі поставлені запитання — справедливі й потребують ґрунтовних відповідей.

Що ж, насамперед ви платите за низькотемпературний, дуже повільний процес висушування пасти. Коли ми говоримо про високоякісну сушену пасту, мається на увазі передусім це. Більшість виробників сушеної пасти виконують цю операцію за допомогою високих температур, що дає змогу значно швидше, ніж у будь-якому іншому випадку, видалити вологу із сирого тіста. Відповідно, якнайшвидше висушування дає можливість за той самий час виробити її більше, а отже, й більше продати. З комерційного погляду такий спосіб видається значно привабливішим за той, що називають «повільним висушуванням».

Паста, вироблена шляхом природного, тобто повільного висушування, або так звана артизанська паста має вишуканіший смак. Поверхня такої пасти виходить досить пористою завдяки тому, що під час висушування вона залишається в «розслабленому» стані. Це дає пасті змогу ефективніше вбирати соуси, з якими її готують. Дорожнеча ж такої пасти якраз переважно й випливає з тривалішого часу її виробництва.

Загалом, якщо ви бачите на пакованні пасти напис «slow-dried», що, власне, й означає «повільне висушування», то ви — на правильному шляху під час вибору покупки. Така паста має невиразний вигляд вологого крейдяного порошку й навіть злегка «бруднуватий» відтінок, а її поверхня виглядає ніби трохи зношеною. Останнє означає, що під час її виготовлення використовували спеціальні бронзові фільєри. Якщо ж на пакованні з пастою немає жодних написів про спосіб її висушування, а поверхня пасти виглядає гладенькою та блискучою, то шансів на те, що вона добре вбиратиме соус, не надто багато.

Більшість виробників пасти використовують під час її виготовлення тефлонові фільєри, тому що вони — дешеві й зносостійкі. Хоча не існує стійких доказів того, що бронзові фільєри суттєво поліпшують якість пасти, однак їх використання — це давня італійська традиція. А існування давньої традиції — уже саме собою добрий знак. М’яка бронза рельєфніша за гладкий і слизький тефлон. Завдяки їй поверхня пасти виходить шорсткішою й затримує, відповідно, більше соусу — чи то карбонара, аматричана, болоньєзе, чи будь-який інший із незліченних італійських песто та суго, на якому ви зупините свій вибір.

Зрештою я схильний сказати «так» дорогій пасті — вона того варта. Хоча б тому, що вироблена з великою старанністю й турботою про тих, для кого вона призначається. Кажуть, що щастя за гроші не купиш, але на випадок із доброю пастою ця приказка не поширюється. 😀

Щоб перевірити це моє останнє твердження, спробуйте хоча б раз у житті купити справжню артизанську пасту. Узагалі, якщо добре розібратися, то не така вже вона й дорога…

Для нашого сьогоднішнього рецепта пасти зі стручковою квасолею, картоплею та зеленим песто ми використали «мецце маніке», пасту, вироблену невеликою, але відомою італійською компанією Каса Рінальді, яка славиться тим, що співпрацює з маленькими фермерськими господарствами по всій Італії. Цю пасту вироблено на машинках із бронзовими фільєрами, про що є вказівка на пакованні, і вона є варіантом коротких ригатоні. Мецце маніке в перекладі з італійської означає буквально «обрізаний рукав».

(на чотирьох)

Інгредієнти:

• 250 грамів пасти мецце маніке (ви можете скористатися й іншою артизанською пастою)
• 3 середні бульби картоплі загальною вагою до 300 грамів (відварити в мундирах, почистити й нарізати залежно від розміру кружальцями або півкружальцями)
• 200 грамів стручкової квасолі (видалити хвостики та з’єднувальні нитки, відварити до стану аль денте)
• Середній пучок базиліку (листя відокремити)
• Середній пучок петрушки (листя відокремити)
• 50 грамів обсмажених і почищених волоських горіхів (грубо порубати)
• 1 великий зубчик часнику (очистити від лушпиння й дрібно порубати)
• 80 грамів тертого пармезану
• Морська сіль грубого помелу
• Чорний перець

Приготування:

1. Для песто викладаємо на обробну дошку зелень, часник і горіхи, ретельно подрібнюємо ножем у неоднорідну масу. Перекладаємо в ступку й за допомогою товкачика перетираємо, поступово додаючи пів склянки оливкової олії. Всипаємо пармезан, приправляємо сіллю та перцем за смаком. Перемішуємо й відставляємо вбік.
2. У каструлі з підсоленою водою відварюємо мецце маніке до стану аль денте, як рекомендує виробник. Відкидаємо пасту на друшляк, а потім перекладаємо у велику миску.
3. Кладемо сюди ж картоплю, квасолю, песто й обережно перемішуємо. Перевіряємо на сіль і перець.
4. Негайно подаємо до столу.