Паста орзо зі смаженою цвітною капустою, мигдалем і розмарином

Щойно ми заводимо розмову про італійську кухню, менш ніж за мить у нашій свідомості виникають два образи — піци й пасти. Одним із найстійкіших і непохитних стереотипів, які давно вже вкорінилися в менталітеті кожного природженого італійця, є переконання в тому, що ніхто краще за нього самого не зможе приготувати обидві згадані страви.

Ну що до цього можна додати? Я, звісно, не можу похвалитися тим, що куштував страви з пасти в усіх країнах світу, але в Італії я її точно їв. І сталося це в Неаполі кілька років тому на одній званій вечері. З усіх моїх тодішніх спостережень за традиціями цього народу можу поділитися з вами лише одним, найяскравішим: приготування пасти і кожна трапеза з нею для будь-якого італійця — це мистецтво, ритуал, майже релігія. Ніколи раніше я не зустрічав нікого, хто був би більше поглинутий приготуванням їжі (ну, хіба що японці), ніж італійці під час готування пасти!

Безперечно, ви неодноразово чули або стикалися з цим у нашому блозі: пасту готують лише до стану «al dente». Якщо буквально перекласти цей італійський вислів, то він означає «на зуб». У житті це означає, що внутрішня частина готової пасти має залишатися недовареною. Дізнатися, що паста вже досягла цього стану, можна лише одним способом — куштувати її, як і було сказано, «на зуб». ))

У нас такої традиції ніколи не було, немає її й сьогодні. Найчастіше українці чинять навпаки — переварюють макарони, і багатьом здається, що так смачніше, та й корисніше для шлунка. Італійці дотримуються іншої точки зору: макарони у стані аль денте (тобто, по-нашому, недоварені) відповідають усім вимогам до здорової їжі та сприяють правильному травленню. Спробуйте запросити італійця на пасту за межами Італії — знаєте, що він вам на це скаже? Ma sarà scotta! (Але ж вони її переварять!)

А вам відома смішна теорія про те, як перевірити, готові ваші спагеті чи ні? Як би дивно це зараз не прозвучало, але деякі «знавці» кидають зварені спагеті на кахельну стіну власної кухні. )) Будь-яка італійська дитина (яка вже почала говорити) скаже вам, що в цьому екзотичному способі перевірки готовності пасти немає жодної потреби. Просто скуштуйте її або розламайте навпіл, щоб поглянути на серцевину. Італійські кухарі також ніколи не промивають готову пасту під проточною водою, і нічого, що вона здається вам трохи злиплою, адже лише за кілька секунд кухар додасть до неї соус!

І (заради бога!) італійці не їдять пасту ложкою, вони вправляються лише за допомогою виделки: якщо це довга паста, то накручують її на виделку; якщо коротка, то просто наколюють. Це і є найаристократичніший спосіб їсти страву з пасти.

І, нарешті, про найглибшу оману щодо італійської пасти. Я зустрічав у своєму житті чимало італійців, які мають чудовий вигляд (стрункі, підтягнуті, м’язисті) і при цьому… щодня їдять пасту! І в цьому феномені немає нічого надприродного: більшість дієтологів вважає, що часте споживання пасти не призводить до повноти, якщо, крім неї, ви їсте достатню кількість овочів і протеїну…

Будь-який овоч буде смачним, якщо ви підрум’яните його на сковороді в оливковій олії, приправивши часником, петрушкою та розмарином. А якщо, до того ж, доповните цей овоч пастою (наприклад, орзо), то без доброї порції добавки справа не обійдеться! Що стосується смаженої цвітної капусти, то її смак мені завжди нагадує добрі гриби або навіть м’ясо. До речі, якщо вже ми заговорили про м’ясо, то цю страву цілком можна доповнити шматочками відвареної телятини або смаженою печінкою. Смаки вийдуть різні, але вам однаково сподобається в обох випадках.

(на чотири порції)

Інгредієнти:

• 1 склянка пасти орзо
• 1 невелика головка цвітної капусти вагою до 0,5 кг (розібрати на маленькі суцвіття)
• 2 стебла селери (нарізати тонкою соломкою)
• 1 велика морквина (почистити, нашаткувати тонкою соломкою)
• 3 великі зубчики часнику (почистити, розрізати навпіл і добре розчавити ножем)
• 1 велика гілочка розмарину (обібрати листочки)
• 1 маленький пучок петрушки (відокремити листя й грубо посікти)
• Половина столової ложки лимонної цедри
• Третина склянки мигдалю (бланшувати й почистити, потім обсмажити та грубо посікти)
• Половина невеликого зеленого перцю чилі (видалити насіння й перегородки, нарізати тонкою соломкою)
• 50 грамів пармезану
• Оливкова олія
• Морська сіль

Приготування:

1. У великому сотейнику нагріваємо оливкову олію і на середньо-сильному вогні смажимо часник та перець протягом кількох хвилин.
2. Потім збільшуємо вогонь до сильного й додаємо цвітну капусту, моркву, селеру, лимонну цедру, розмарин і петрушку. Недовго обсмажуємо (приблизно кілька хвилин), щоб овочі встигли підрум’янитися. Сотейник час від часу струшуємо.
3. Відварюємо орзо в каструлі середнього розміру зі злегка підсоленою киплячою водою, як рекомендовано в інструкції на пакованні. Залишаємо пів склянки води з-під неї. Відкинуту на друшляк пасту відразу ж повертаємо в каструлю, вливаємо залишену воду й всипаємо сир. Накриваємо кришкою і кілька разів енергійно струшуємо. Перекладаємо в сотейник з овочами. Солимо до смаку й перемішуємо. На середньому вогні обсмажуємо все разом іще одну-дві хвилини.
4. Посипаємо мигдалем і негайно подаємо до столу.