Паста папарделе а-ля «Маргарита» — з помідорами чері, чебрецем, базиліком і моцарелою

Я назвав цю чергову нашу страву з пасти відомим у кулінарному світі ім’ям «Маргарита» неспроста. Адже її приготовано в стилі однойменної піци, яку багато хто — і цілком обґрунтовано! — вважає creme de la creme італійської кухні. Про цю знамениту піцу я свого часу вже розповідав у нашому блозі, й немає потреби повторюватися, бо допитливі читачі напевно пам’ятають зворушливу історію Маргарити Савойської, королеви Італії та великої шанувальниці «хлібобулочних виробів». Маргарита мала особливу пристрасть до селянської їжі й щоразу, вибравши мить, коли поряд нікого не було, включно з її чоловіком Умберто I, просила принести з королівської кухні щось отаке «простеньке», наприклад окраєць свіжого хліба, натертого часничком… однак піца відтоді, як королева скуштувала її вперше, стала для неї перекусом №1. Принаймні так я собі це уявляю. ))

Кажуть, що уславлений піцайоло Рафаеле Еспозіто, людина, яка увічнила любов Маргарити Савойської до хліба взагалі й до піци зокрема та назвала одну зі своїх піц ім’ям королеви, був першим, хто поклав у піцу сир.

Частковим підтвердженням цього факту є рецепт традиційного для того часу й найпопулярнішого варіанта піци, опублікований 1866 року в книжці «Звичаї та традиції Неаполя». У ній автор записує до складу згаданої піци помідори, базилік і скибочки моцарели…

На випадок, якщо ви ще не встигли цього помітити, хочу зізнатися, що ми вкрай рідко готуємо пасту саме з папарделе: по-перше, цей різновид довгої пасти — рідкісний гість у наших магазинах; по-друге, вона досить дорога, щоб зробити її присутність на нашій кухні постійною. А шкода, бо папарделе — одна з найсмачніших італійських паст (принаймні на мій дилетантський погляд). За шириною вона є чимось середнім між тальятеле та лазаньєю й традиційно подається з насиченими та важкими соусами. Нерідко до цієї пасти готують доволі екзотичні види соусу з дичини — наприклад, соус зі шматочками ведмежатини. Тому папарделе найпопулярніша в холодну пору року, коли організму людини потрібна поживна й зігрівальна їжа.

Назва цієї пасти походить від італійського дієслова «pappare», що перекладається як «зжерти», — що ж, цілком співзвучно з моїм освідченням їй у коханні. ))

Деякі італійські господині готують цю пасту вдома… утім, що це я про господинь, у багатьох випадках цим займаються чоловіки. Для цього потрібно зовсім небагато — спеціальна машинка, яка (я це знаю напевно!) є практично в кожному італійському домі, і трохи вправності. Зазвичай папарделе готують на яєчній основі, що робить її ароматнішою та ніжнішою. Залежно від уподобань кухаря її роблять прямою або скручують у гнізда.

Свіжу папарделе готують із будь-якого борошна, але сушену — лише з «дуруму» (твердих сортів пшениці). Паста, виготовлена з дуруму, краще тримає форму під час приготування й не розварюється, якщо спеціально цього не домагатися.

(порції розраховано на чотирьох дорослих і голодних чоловіків)

Інгредієнти:

• 1 упаковка пасти папарделе
• 1 велика кулька сиру моцарела (порвати руками на невеликі шматочки)
• 50 грамів сиру парміджано-реджано (натерти на дрібній тертці)
• 15 маленьких помідорів чері (якщо надто великі, можна розрізати навпіл)
• 2 великі зубчики часнику (почистити, розрізати на чотири частини й розчавити)
• 10 листочків базиліку
• 1 чайна ложка чебрецю
• 1 столова ложка з гіркою каперсів
• 1 столова ложка вершкового масла
• 1 столова ложка світлого меду
• Оливкова олія
• Сіль
• 1 неповна чайна ложка суміші перців (грубо потовкти у ступці)

Приготування:

1. У великому сотейнику нагріваємо столову ложку оливкової олії й на середньому вогні обсмажуємо в ній часник близько 2 хвилин. Потім додаємо вершкове масло, мед, чебрець і гострий перець.
2. Коли вершкове масло розтопиться, а мед почне здійматися бульбашками, додаємо помідори чері й готуємо їх протягом 5-6 хвилин, щоб вони встигли карамелізуватися.
3. Тим часом у каструлі з підсоленою водою варимо пасту, як зазначено в інструкції виробника, але в будь-якому разі до стану аль денте. Готову пасту відкидаємо на друшляк, не забувши залишити пів склянки води з-під неї. Повертаємо пасту до каструлі, додаємо пармезан і залишену воду. Накриваємо кришкою й кілька разів енергійно струшуємо.
4. Перекладаємо пасту на сервірувальну таріль. Зверху викладаємо помідори чері із соусом. Посипаємо каперсами та моцарелою, прикрашаємо листочками базиліку.