Паста папарделе — зроблено в Тоскані

Папарделле – один з регіональних різновидів довгої яєчної пасти, що помітно нагадує більш поширену на її батьківщині Італії (та й в інших країнах Західної Європи) тальятелле. Тільки вона істотно ширша за останню і може досягати двох і навіть трьох сантиметрів. У цьому сенсі, тобто завдяки незвичайній, майже екзотичній ширині папарделле, італійці іноді розглядають її як своєрідний тип лазаньї. У той же час, якщо тальятелле є традиційним продуктом Емілія-Романья, то походження папарделле пов’язане з центрально-північною частиною Італії, зокрема, з Тосканою, яку найчастіше згадують у зв’язку з цим, і де ця паста зустрічається в безлічі різних рецептів.

Сам термін «папарделле» походить від латинського дієслова pappare, який перекладається як «їсти». Втім, на тосканському діалекті те ж  pappare означає «їсти з радістю» або «їсти із задоволенням, порівнянним із дитячим», а в деяких випадках – навіть із вульгарним відтінком «жерти».

Кулінарні історики стверджують, що спочатку у сільських районах Тоскани папарделле готували виключно із каштанового борошна та без використання яєць. Сучасні варіанти папарделле робляться з борошна, яєць та солі. Деякі італійські господині іноді додають у тісто трохи оливкової олії. У Тоскані можна зустріти папарделле із хвилястими краями. Місцеві жителі називають її «папарделле річчі», що означає «кучерява папарделле». У цьому регіоні Італії папарделле традиційно подають із густими, насиченими соусами, які нерідко включають до свого складу яловичину, баранину, птицю чи дичину (наприклад, м’ясо дикого кабана чи зайця), а також гриби та сир. Завдяки поживності згаданих соусів, папарделле найпопулярніша серед італійців у зимовий час. Це також пов’язано з мисливським сезоном, який в Італії триває з початку вересня по кінець лютого. Хоча полювання на оленів і диких кабанів останнім часом дозволяється тут і в інші періоди, оскільки популяція цих тварин, що виросла, стала загрожувати різним польовим культурам, включаючи виноградники.

В Італії (особливо в Тоскані) існує чимало відомих виробників папарделле. Серед них можна згадати такі бренди як De Cecco та Rummo. Тим не менш, у багатьох італійських будинках цю пасту прийнято готувати по-старому, тобто своїми руками, і, між іншим, це зовсім не складно. Ви можете використовувати для цього рецепт тесту для лазаньї, а потім просто порізати його на смужки звичної для папарделлі завширшки. Товщина тесту, що розкочується при цьому, не повинна перевищувати 1,5-2 мм, а довжина смуг може досягати 25 см.

Не знаю, можливо, мені це лише здалося, але будь-яка, навіть дуже якісна, комерційна папарделле (суха, звичайно) не йде в жодне порівняння з цією ж пастою, правильно приготовленою в домашніх умовах. Повірте, мені було з чим порівнювати! А якщо у вас вдома є машинка для приготування пасти, то сам бог велів вам відмовитися від покупки останньої в магазині. ))

(На 400 грам пасти)

Інгредієнти:

• 300 грам борошна семоліну
• 3 великі курячі яйця (злегка збити)
• 2 чайні ложки оливкової олії
• Пара щіпок солі

Приготування:

1. Поміщаємо на робочу поверхню борошно і робимо в центрі заглиблення у вигляді кратера. Вливаємо в нього яйця та оливкову олію. Додаємо сіль. Вимішуємо тісто близько п’яти хвилин|мінути|. Тісто має вийти досить щільним, але при цьому еластичним (якщо тісто вийде липким, додайте в нього ще невелику кількість борошна, а якщо вийде занадто щільним, додайте половину яйця). Надаємо тесту форму кулі, накриваємо рушником і даємо відпочити протягом півгодини.
2. Після цього ділимо тісто на чотири рівні частини. Застилаємо робочу поверхню пергаментним папером та викладаємо на нього першу з них. Розкочуємо в прямокутник товщиною 1-2 мм, а потім нарізаємо на смуги шириною близько 2 см. З кожної смужки формуємо гніздо і викладаємо на дошку. Повторюємо ту ж саму процедуру з трьома частинами тесту, що залишилися.
3. Готову пасту відварюємо у підсоленій воді до стану аль денте протягом 7-8 хвилин.