Паста пене з помідорами, зеленим часником, оливками, чилі та руколою

В італійців є таке дещо жартівливе поняття, як «залежний від пасти» або «пастозалежний» (якщо я не помиляюся, звичайно, то в оригіналі це звучить приблизно так — «паста тоссікодіпенденте»). І в ньому, у цьому понятті, коротко, але дуже містко сформульоване ставлення цього народу до свого національного кулінарного символу.

А тепер зізнаюся: паста — це моє найслабше місце в їжі, і в певному сенсі я теж можу вважати себе пастозалежним. Причому ця пристрасть народилася в мене задовго до того, як розпався СРСР. Це я до того, що в ті часи в магазинах ще й близько не було сьогоднішнього розмаїття згаданого продукту, а найбажанішими були радянські спагеті, які вироблялися зі звичайного борошна, і після варіння їх потрібно було довго промивати, щоб не злиплися в одну велику грудку. Пам’ятаю, в молодості бували в мене періоди, коли я міг їсти ці самі спагеті щодня й зовсім від цього не втомлюватися. Утім, чому ж тільки міг? Часом я так і робив тижнями… — у буквальному сенсі сказаного!

Сьогодні паста — один із найдоступніших продуктів харчування. Майже в кожній країні світу є свої версії цього поширеного борошняного виробу. У Німеччині — це «шпецле» (маленькі видовжені шматочки яєчного тіста). В Угорщині — «нокедлі». У Швейцарії — «хнопфлі». У Греції — «критаракі» (дуже дрібні зернятка пасти, схожі на рис; за межами Греції цю форму часто називають орзо). У Польщі — «пероги» (вважай, наші вареники з начинкою). В Азії — рисова та яєчна локшина або вермішель. У Росії — пельмені, начинені найрізноманітнішими видами м’яса. У Північній Америці більшість видів пасти, а також способи їх приготування й подавання, найчастіше ідентичні італійським, за винятком одного суто американського варіанта — спагеті з м’ясними тефтелями. У домашній кухні євреїв-ашкеназів по всій Європі можна зустріти страву «креплах», що являє собою тісто, начинене меленим м’ясом або картопляним пюре, і залежно від місця проживання єврейської родини нагадує то равіолі, то вареники, то пельмені (креплах нерідко подаються в курячому бульйоні або смажаться). У нас в Україні до поняття паста можна віднести, звичайно ж, знамениті вареники з м’ясною, овочевою чи навіть фруктовою начинкою (наприклад, із вишнею), галушки й лінивці. Останні готуються як із борошна, так і із суміші борошна та сиру.

Переважно вдома ми робимо пасту з гарячим, тобто підданим тепловій обробці соусом. Найчастіше він містить у своєму складі пасату (томатне пюре без консервантів) або приготовані з іншими інгредієнтами помідори. Хоча в нашому блозі можна зустріти достатньо рецептів так званих зелених або білих соусів, призначених безпосередньо для пасти.

Сьогодні ми спробуємо з вами приготувати пасту із соусом зі свіжих сирих овочів. Тут ми використовуємо грубо порубані помідори, зелений часник, руколу й перець чилі, а також приправимо все це зеленими оливками, каперсами та чудовою оливковою олією.

Цей варіант пасти добре готувати в другій половині весни й улітку в теплу або спекотну погоду. Соус бажано зробити заздалегідь і дати йому трохи настоятися, щоб він міг випустити всі свої соки, які потім увбере паста.

Якщо ви любитель сиру, то перед подаванням пасту можна посипати пармезановою стружкою або покласти зверху трохи рикоти. Хоча можна цього й не робити.

(на чотири порції)

Інгредієнти:

• 400 грамів пене
• 400 грамів стиглих червоних помідорів
• Великий пучок зеленого часнику (подрібнити), у несезон можна замінити парою великих зубчиків часнику
• Великий пучок руколи (ретельно промити під проточною водою)
• 2 столові ложки каперсів
• 100 грамів зелених оливок
• 1 маленький свіжий перець чилі (видалити насіння й нарізати тонкими кільцями)
• Чверть склянки оливкової олії
• Морська сіль, чорний свіжомелений перець

Приготування:

1. Нарізаємо помідори маленькими часточками.
2. Грубо рубаємо каперси. Розрізаємо оливки навпіл і видаляємо кісточки.
3. Подрібнюємо зелений часник, змішавши з чайною ложкою морської солі середнього помелу.
4. Крупно нарізаємо руколу.
5. Змішуємо у великій мисці помідори, чилі, зелений часник, каперси, оливки та оливкову олію. Пробуємо на сіль і перець. Даємо постояти близько 30 хвилин.
6. За 10-15 хвилин до завершення зазначеного часу варимо пене, користуючись інструкцією виробника на упаковці, але в будь-якому разі до стану аль денте. Відкидаємо на друшляк, а потім додаємо до нашого соусу. Всипаємо сюди ж руколу й добре перемішуємо.
7. Злегка збризкуємо додатковою кількістю оливкової олії й подаємо до столу.