Печені перці з начинкою з баклажанів, молодої моркви, зелені й козячого сиру в середземноморському стилі

Попри те, що поняття «середземноморська кухня» відносно молоде (йому щонайбільше близько 80 років, і за історичними мірками цей вік можна вважати немовлячим), кулінарні традиції Середземномор’я існують уже не одне тисячоліття! Коротко охарактеризувати їх можна як інгредієнти та способи їх приготування, якими користуються мешканці Середземноморського басейну як у північній, так і в південній його частині. Загальновизнано, що однією з перших звернула увагу на цей феномен знаменита кулінарна письменниця Елізабет Девід у своїй праці «A Book of Mediterranean Food» («Книжка про середземноморську кухню»), виданій у 50-х роках. Далі цю тему розвинули інші автори, які пишуть англійською мовою, і сьогодні навіть школяр знає про надзвичайні смакові переваги та користь страв, створених у згаданому регіоні.

Чимало кулінарних істориків наполягають на існуванні трьох засадничих елементів цієї кухні — пшениці, оливок і винограду, які, своєю чергою, дали світові оливкову олію, вино, пасту й хліб. Інші ж намагаються спростувати цю гіпотезу, стверджуючи, що саме найширший вибір усіляких інгредієнтів Середземномор’я і став головною причиною народження місцевих кулінарних традицій.

Середземномор’я охоплює безліч культур, що мають власні, цілком унікальні уявлення про їжу. Серед них (якщо розглядати їх на мапі справа наліво) я б насамперед відзначив такі самобутні кухні, як магрибська, левантійська, єгипетська, османська (турецька), грецька, італійська, французька (провансальська) і, мабуть, іспанська. Утім, деякі автори доповнюють цей список португальською кухнею, яку можна вважати складником цього розлогого переліку лише почасти.

Вплив великої води (Середземного моря) на кліматичні, географічні й економічні умови регіону, а також його давні історичні зв’язки стали причиною появи в народів, що його населяють, багатьох однакових харчових звичок і навіть схожих одна на одну як дві краплі води страв, рецепти яких виходять далеко за межі названого вище тріо — оливкової олії, вина та хліба. Серед них рагу з ягнятини або м’ясо (знову ж таки баранина чи яловичина), тушковане з різними овочами (зокрема «андрахос» з Іспанії); всюдисуще тут овочеве рагу на кшталт провансальського рататуя, іспанського пісто чи італійської чамоти; запаморочлива за своїм глибоким, насиченим ароматом ботарга, яку також можна знайти й в інших частинах Середземномор’я. Міцний алкоголь, приготований з анісом, п’ють майже в кожній другій країні Середземномор’я.

Усю тутешню кухню, однак, не слід ототожнювати із середземноморською дієтою, що набула популярності завдяки своєму позитивному впливу на здоров’я через їжу, в якій переважають оливкова олія, всілякі зернові, велика кількість овочів і фруктів, а також (не в останню чергу) морепродукти. Характерна для цієї кухні, крім усього іншого, обмежена присутність м’яса, молока та інших молочних продуктів. Середземноморські кулінарні традиції охоплюють різні способи приготування згаданих, а також інших інгредієнтів (зокрема м’яса) незалежно від сьогоднішніх уявлень про їхню користь чи шкоду.

Ну й насамкінець ось вам чудовий рецепт печених перців з начинкою з баклажанів, молодої моркви, зелені й козячого сиру, приготованих у типовому для Середземномор’я стилі.

(розраховано на дві-чотири порції)

Інгредієнти:

• 8 зелених солодких перців середнього розміру загальною вагою близько 800 г (зрізати й зберегти верхівку, а також видалити насіння)
• 1 великий баклажан вагою близько 400 г (видалити хвостик і нарізати кубиками зі стороною 0,7-0,8 см)
• 1 великий цукіні вагою близько 400 г (видалити хвостик і нарізати кубиками зі стороною 0,7-0,8 см)
• 400 г молодої моркви (почистити й натерти на тертці з великими отворами)
• 1 велика головка білої цибулі вагою близько 200 г (почистити й дрібно порубати)
• 1 середня головка часнику (розібрати на зубки, очистити від лушпиння й добре розчавити)
• 1 чайна ложка ретельно подрібненого зеленого перцю чилі
• 100 г зеленого базиліку (листя відділити й дрібно порубати)
• 50 г петрушки (листя відділити й дрібно порубати)
• 50 г зеленої цибулі (подрібнити зелені й білі частини)
• 2 столові ложки сушеного листя пажитника (за бажанням, можна замінити 1 чайною ложкою орегано)
• 120 г козячої бринзи (покришити руками)
• 500 г помідорів (зняти шкірку й дрібно порубати)
• 120 мл пасати або томатного пюре без добавок
• 400 мл питної води
• 150 мл олії
• Сіль

Приготування:

1. Кладемо кубики баклажана й цукіні в друшляк, установлений над мискою, солимо й добре перемішуємо. Даємо постояти близько години, після чого промиваємо під проточною холодною водою й промокаємо паперовими рушниками, щоб видалити зайву рідину.
2. У великій сковороді на середньому вогні нагріваємо 50 мл олії та смажимо в ній моркву, цибулю й часник близько 12 хвилин, поки овочі не підрум’яняться. Перекладаємо у велику миску, а сковороду витираємо насухо паперовим рушником.
3. Збільшуємо вогонь до сильного й вливаємо в сковороду ще 50 мл олії. Обсмажуємо кубики баклажана протягом 7-8 хвилин, поки добре не підрум’яняться. Перекладаємо в миску з морквою та цибулею.
4. Додаємо в сковороду решту олії та смажимо в ній шматочки цукіні 5-6 хвилин, поки вони не набудуть золотисто-коричневого відтінку. Викладаємо в миску з баклажаном і морквою. Сюди ж кладемо всю зелень, перець чилі й сир. Солимо до смаку та перемішуємо.
5. Нагріваємо духовку до 160 градусів Цельсія.
6. Тим часом начиняємо перці приготованою нами овочевою сумішшю й накриваємо кришечками.
7. Решту начинки змішуємо з помідорами, пасатою й питною водою. Солимо до смаку та перемішуємо. Після цього викладаємо в керамічну вогнетривку форму, а зверху розміщуємо перці. Накриваємо форму зверху фольгою й відправляємо в духовку на 1,5 години. Потім знімаємо фольгу та збільшуємо температуру в духовці до 180 градусів. Продовжуємо готувати ще протягом пів години.
8. Дістаємо форму з перцями з духовки й даємо їм охолонути.
9. Подаємо до столу кімнатної температури.